Читати книгу - "Вибрані твори"

Хто цікавиться розповсюдженням книжок, для тих додам, що з цих З мільйонів примірників худ[ожньої] літератури на складах ДВУ з 419 назв лишилися лишки тільки з 246 назв, що мали тираж в 1740 тисяч прим. — всього 540 тисяч примірників, тобто 33,4 %, а по відношенню до всіх З мільйонів — 18%. Іншими словами: за 5 років (21 рік можна не рахувати) розійшлося 82 % всієї виданої ДВУ художньої літератури (прим. автора).

Тичина Павло (1891-1967) — поет, член літературних угруповань «Гарт», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ. У 1923-1934 рр. був співредактором журналу «Червоний Шлях».

«Вітер з України», «Плуг», «Соняшні клярнети» — назви етапних збірок поезій П. Тичини, відповідно, 1923, 1920 та 1918 рр. виходу.

Подаємо за першодруком у 3 числі журналу «Плужанин» за 1926 р.

Як каже відома резолюція ЦК ВКП — йдеться про резолюцію ЦК РКП(б) від 18 червня 1925 р. «Про політику партії в галузі художньої літератури»; з грудня 1925 р. офіційна назва партії стала — Всесоюзна комуністична партія (більшовиків), ВКП(б). Відтак Пилипенко вживає нову офіційну назву.

Постанова політбюро ЦК КП(б)У — постанова Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії (більшовиків) України від 10 квітня 1925 р. «Про українські художні угруповання».

Подаємо за першодруком у 5 числі додатка до газети «Вісті ВУЦВК» — «Культура і Побут» за 1926 р. У заголовку обіграно назву статті М. Ялового «На правдивому шляху».

«Столипінські хутори» — внаслідок сільськогосподарських реформ П. Столипіна (1862-1911), скерованих на передачу громадських земель у приватну власність, з 1907 по 1911 рр. в Україні вийшли на відруби та хутори 225 500 господарів. Це зумовило економічне піднесення сільського господарства та формування прошарку заможних селян, з одного боку, а з іншого — пролетаризацію частини сільського населення. Відтак «столипінські хутори» в 1920-ті рр. асоціюються насамперед із куркульством (заможними селянами).

Horribile dictu — страх сказати (лат.).

П'єси «Весілля» — йдеться про твір А. Чехова.

Луначарський Анатолій (1875-1933) — російський політичний діяч, критик, драматург.

Професора скотарства Омелька Буца — псевдонім одного з керівників ВАПЛІТЕ Олекси Слісаренка, під яким він виступав з дискусійними статтями на сторінках «Культури і Побуту». Тут С. Пилипенко реагує на його фейлетон «Літературні хороби та боротьба з ними. (Ветеринарний порадник)». Окрім підзаголовка фейлетону, привід до шкилювання давала також і біографія Слісаренка, котрий мав сільськогосподарську освіту та перед Першою світовою війною працював агрономом.

В комункульті панфутуристському навчився в свій час — тут Пилипенко іронізує з футуристичного минулого свого опонента.

«КіП» — «Культура і Побут», додаток до газети «Вісті ВУЦВК».

Епік Григорій (1901-1937) — поет, прозаїк, драматург. Працював редактором газети «Червоний юнак», директором Державного видавництва художньої літератури. Належав до літературних організацій «Плуг», ВАПЛІТЕ, ПРОЛІТФРОНТ. Репресований.