Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–А я кажу, що мені рішуче все одно, так бути не повинно, і тобі про це відомо! – відповів Оматей.

Гості втупилися на батьків клану. Вони мали приголомшливий вигляд, красива жінка, з аристократичними витонченими скандинавськими рисами обличчя, тонкою талією, плавними рухами рук. Чоловік середніх років, з приголомшливим іспанським поглядом, виправкою офіцера і статністю справжнього короля. Проти них навіть Калерія, яка користувалася неймовірною повагою Хайдена, виглядала дитиною. Хелена ж про себе зазначила, що з усього клану тільки близнюки були справді схожі на своїх батьків. Зовнішність, грамотність і грація матері, сила волі, красномовність погляду, постава і спонукання до беззаперечної поваги від батька. Їхні молодші діти були справжнім витвором мистецтва, рівно так само, як і самі батьки сімейства. Ноги миттєво підкосилися у всіх, і вони схилилися в поклоні.

–Досить, діти. – благала Аделайн, притримуючи поділ, вона швидше спустилася вниз. –Ми тепер тільки батьки Її Величності. Не поспішайте падати в реверансах. – вона ніжно торкнулася обличчя Хелени рукою, глянувши на неї. –Яка гарна дівчинка. –погладивши локон її волосся, сказала вона.–Ну, право, просто красуня! –Аделайн побожно посміхнулася.–Як звати тебе, дитинко?

–Я – Хелена.– зніяковіла вона, але розпливлася в усмішці.

–Чудове ім'я, люба. –відповіла вона з посмішкою.– Я – Аделайн, ми з чоловіком раді приймати гостей.

Оматей глянув на Хайдена й Ансела, коротко кивнувши їм. Карі очі із зеленим відтінком уважно оглядали гостей. Він здавався суворішим за дружину, але Хелена розгледіла в ньому добряка. Сама не розуміла, як. Згадавши, короля Мохамеда, Хелена відчула теплоту в душі.

–Вам підготували гарні покої, дорогі. Вечерю подадуть за годину, а поки розташовуйтеся. – Аделайн усміхнулася, Хелена теж зловила себе на усмішці.

До будинку перенісся Найджел, побачивши Хелену він просяяв, міцно обійнявши її.

–Привіт! – посміхнувся він. – Як давно ми не бачилися... Як ти?

Вона знизала плечима.

–Все добре. А ти як?

–Відмінно. Ебіґейл просилася в гості. Ельгорте, тепер вона твоя турбота.

Маленька темноволоса дівчинка, років трьох, побігла до нього і Ельгорт, широко посміхаючись, підняв її на руки.

–Моя сніжинка! – чмокнувши її в щоку, сказав він. –Ходімо, зліпимо сніговика.

–У липні? Серйозно, Ельгорт? – запитала Джилана, увійшовши в замок.

–Вона буде в рукавичках.– попередив він, зникаючи в дверях із малятком.

–Ще б пак! – попередила Джилана, посміхнувшись, а потім перевела погляд на Хелену. –Привіт.

Вона посміхнулася, кивнувши Джилані.

–Хто твій друг? – запитала вона, піднімаючи брови.

–О! – пожвавилася вона.– Це – Ансел. Ансел, це – Найджел і Джилана, а та дівчинка – їхня донька Ебіґейл. Це Пітер і Пайпер.

Ансел тепло посміхнувся, потиснувши руки чоловікам. Вони розійшлися по своїх покоях і почали розкладати речі. Коли вони спустилися до вечері, помітили, що на вулиці Еймарк розмовляв із Дженніфер та Ейданом, який повернувся з мандрів.

–Хелено? – дзвінкий владний голос нагадував пісню у відкритій крижаній печері. Він луною розливався навколо, наганяючи холоднечу.

Дівчина повернула голову, одразу зловивши себе на думці, що хотіла вклонитися. Ельга стояла біля порога в темно–зеленому комбінезоні з довгим шлейфом, її волосся розсипалося на плечах, ззаду було довжиною до попереку. Розкішна крижана корона, в павутинці білого золота, увінчана гірським кришталем і розсипом діамантів, виблискувала в променях ламп. Хелена знову звернула увагу на її волосся. Який цікавий відтінок, за будь–якого заломлення світла, її волосся виглядало по–різному. Іноді воно здавалося білим, як сніг, часом у ньому з'являлося блакитнувате світіння, у сутінках її волосся було майже чорним, відливало сріблом, а за холодного штучного освітлення й зовсім здавалося сталевого кольору. Ельга була бездоганна, це перше слово, яке з'являлося в голові, побачивши її. Усе від її рис обличчя, закінчуючи одягом і поставою, кожен рух, вираз очей, навіть звук її голосу.

–Привіт, Ельго.– тільки й видавила Хелена.

–Рада бачити тебе.– вона трохи посміхнулася.– Ти... змінила зачіску?

–Ти бачиш мої чари? Я просто повернула вигляд Реджини... нам із Хайденом.

–Половини... – протягнула вона.– Складне відчуття, але Ансел здається хорошим хлопцем.

Хелена подумки вилаялася, Верховна Королева, прониклива, як завжди.

–Він такий і є.– Хелена підійшла до неї.– Як у тебе вийшло?

–Що? – не зрозуміла вона.

–Ну... Залишити Ельгорта і бути з Ейданом.

Вона зітхнула.

–Це не було легко.– зізналася Ельга, глянувши вдалину.– Почуття половин... Це складна магія. Але бути разом ми б не змогли.

–З очевидного ви брат і сестра.–зазначила Хелена.

–Так. А з менш очевидного, як сказав одного разу твій син, я або буду з живим братом, або з мертвим коханим. Ніхто не повинен примушувати мага до почуттів, які чари вкладають у його голову. Ми вільні обирати, але зв'язок із половиною має бути, тому що ви поділяєте різні аспекти однієї сили. Вам потрібно оновити закляття половин. Ви – один елементаль, ваша сила єдина, тому, любите ви одне одного чи ні, ваше завдання працювати спільно.