Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

Емма

Роблю великий ковток солодкої чорної кави й вдихаю на повні груди холодне повітря.

На дворі початок грудня.
Осінь змінила зима , сьогодні випав перший сніг .
Маленькі білі сніжинки лише трошки припорошили тротуари , а я вже відчуваю святковий настрій . 
Не знаю чому я так сильно люблю новорічні свята , моє дитинство пройшло без них.

Без ялинки вдома , на якій сяяли вогники , без подарунків на Різдво від батьків , без радісних усмішок рідних.
Та кожного року я бачила щасливі обличчя людей в цей час , прикрашені вітрини магазинів і навколо витав запах свята .
Ще бувши дитиною я зрозуміла що зима - це казкова пора року.

- Ти не змерзнеш там ?- виглянула до мене на балкон Іра.
- Ні, мені добре.- усміхнулася я .

І справді, нарешті мені було добре ...
Мої думки не займав ніхто зайвий , а в планах на майбутнє було навчання і дні повні радісних моментів.

Я не забула Адама. Я не могла його забути ... І скільки сліз пролито , скільки дзвінків зроблено в пустоту я не забуду ніколи . Просто нарешті я зрозуміла що час починати жити далі...
   
      ***

- Дівчата , готуйтеся . Завтра приїжджає начальство .- пошепки оповістив Сергій , коли ми з подругою підійшли до рецептна.
- Костін приїде ?- перепитала я.

Десь всередині занило ... Я не хочу бачити Діану . Навіть хотіла звільнитися з готелю , та Іра вмовила залишитися . І сама я розуміла що в нашому місті це дуже гарно оплачувана робота , а гроші мені зараз знадобляться як ніколи .

- Олена Григорівна сказала що так . Його дочка наче зайнята весільними клопотами ...
- Так , досить теревенити ...- перервала Сергія Іра і потягла мене до ліфтів .

Я декілька разів бачила фотографії Адама з Діаною в соцмережах і модних журналах . Їх називали парою року , а їхнє весілля чекали наче це королівський прийом. Щоправда , дату цієї величної події так і не повідомили.

І кожен раз я переконувала себе що вже нічого не відчуваю до цього чоловіка, але як би я сильно не хотіла збрехати , це була лише брехня.
Я й досі його кохала ...
Та пройшло напевно занадто мало часу, щоб забути те що у нас було...
Тому кожна новина про його життя віддавала болем в моєму серці.

- Навіщо ти спитала ? Хочеш себе помучити ?- зайшовши в ліфт спитала подруга.
- Не хочу.
- То й не згадуй його. Викинь з голови .
- Не можу .
- А мені здається, клин клином вишибають.
- Мені не потрібні нові стосунки .- відразу зупинила я.
- Хто говорить про стосунки ? Просто легкий флірт , прогулянка , знайомство з новими людьми ніколи не завадить .
- І що ти пропонуєш ?
- Ходімо сьогодні ввечері в клуб . Завтра вихідний , вставати рано не потрібно . Розважимося трохи...
- Я не хочу ні з ким знайомитися .
- Як скажеш ... Тоді просто потанцюємо . А то ми завжди вдома . Квартира - робота і навпаки , як старі бабці , чесне слово.

І хоч як я не люблю клуби й настрою нема , та Іра мала рацію. Мені потрібно трохи розслабитися, видихнути . Бо кожен день робота також сильно гнітить .

- Гаразд .- тихо промовила я.
- Що ? Мені не почулося? - аж підскочила поряд дівчина.
- Я сказала добре.
- Невже ? Я не вірю своїм вухам .- обіймаючи мене , сміялася Іра.

Чесно кажучи, я сама не вірила що погодилася та нам обом потрібен маленький  відпочинок .

  
   ***

- Ти ж не збираєшся іти в цьому в клуб ?- заглядаючи в мою кімнату , спитала Іра .
- А що не так ?

Я ще раз подивилася на себе в дзеркало.  Джинси темного кольору , теплий в'язаний светр трохи нижче талії , високі шкіряні ботфорти на низькому ходу... 
Наче все гаразд ...
В такий холод, який зараз на вулиці , саме те.

В кімнату зайшла подруга і я зрозуміла що їй не подобається в моєму образі .
Іра ж вдягла темно-синю сукню , трохи вище коліна , з коротким рукавом і відкритим декольте . Я б навіть сказала , занадто відкритим ...

- На вулиці майже зима ...- хіхікнула я.
- Ми ж не збираємося на вулиці сидіти .
- Мені й так добре ....

Іра подивилася  прищулившись , а потім просканувала мене згори до низу .

- Однозначно , ні ....
І відразу ж пішла до моєї шафи .

- Послухай, я хочу, щоб мені було зручно...- я давала зрозуміти що  переодягатися не збираюся.
- Ось воно!!!- викрикнула дівчина.

І перед моїми очима з'явилася витончена сукня глибокого червоного кольору, на тоненьких бретелях. Виконана з еластичного і приємного на дотик шовку . Трохи нижче коліна , яка  чудово облягає талію , з відкритою спинкою і V -образним вирізом спереду .

Я пам'ятаю як купила цю сукню ... Купила для нього...

- Іра , ні ... Я ...
- Забудь про нього . Викинь зі свого життя . Ти дивовижна дівчина і ця сукня просто ідеальна .

Переодягатися не дуже хотілося , але слова подруги додали мені впевненості , або що ... А коли я одягла ту сукню , розпустила свої руді кучері й одягла закриті чорні туфлі на шпильці ... Я відчула себе іншою людиною .

З дзеркала на мене дивилася впевнена у собі , сексуальна , рішуча молода дівчина  , яка готова перегорнути сторінку і почати все спочатку .

- Ну , інша ж справа .- усміхнулася подруга , коли я вийшла з кімнати .
- Я готова .- з упевненістю сказала я.

     ***

Музика і справді підіймала  настрій . А третій келих шампанського змушував танцювати без зупинки .

Іра мала рацію , в котре ...
Мені була потрібна розрядка , свіже повітря, хоч щось крім постійної роботи  ...
В голові жодної думки ,  тільки музика навколо , яка полонить , змушує рухатися в такт , заворожує...

- Тобі взяти щось випити ?- кричить щосили мені на вухо подруга .
Киваю у відповідь і показую на свій майже пустий келих від ігристого напою.
Іра показує палець вверх і виляючи бедрами іде до барної стійки .

Мелодія змінюється на більш спокійну , але не повільну . І я вирішую залишитися на танцмайданчику . Голова вже трохи крутиться від алкоголю , але це мене ані трохи не тривожить . Сьогодні я хочу бути вільною ...