Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Крило метелика (частина 1), Кіра Леві 📚 - Українською

Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Крило метелика (частина 1)" автора Кіра Леві. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 80
Перейти на сторінку:

— Дякую, Полю… за все, — чоловік виглядав серйозним, навіть не посміхався. — Ти впевнена у тому, що задумала?

— Чи я впевнена? Чорт, Микито! Не звалюй на мене непосильну ношу! Я тебе шокую, якщо скажу, що мені страшно? Але, розумієш, я не можу бути слабкою! Ліза, Іллюша — моя сім'я, моя відповідальність. Я не маю часу рефлексувати. Чи я впевнена в тому, що задумала? Тобі буде достатньо, якщо скажу, що готова була кинути вас до того, як ви зрозуміли б, в якій дірці опинилися?

— І що тебе зупинило?

Я помовчала, перш сказати правду. 

— Твоя присутність. Ти мені не чужа людина. 

Розмова затягувалася, а вода у відрі швидко остигала. Про що я й повідомила Соболєву.

Микита Соболєв

— Вода холоне. Відвернися, — точку в розмові поставила Поліна.

У цьому вона вся! Віддала розпорядження та не сумнівається, що його виконають. І як у дитинстві я послухався, відвернувся, дивився лише на темні стовбури дерев.

Мимоволі згадалися обставини нашого знайомства. Втрата матері, дитячий будинок, чужі люди довкола. І мені п'ятнадцять. При матері думав, що дорослий, ходив півнем, пирхав на неї. А як із гнізда випав, так виявилось, нічого про життя і не знаю. Якби не зустрілася Поля на шляху, дісталося б мені значно більше.

Дев'ять місяців у дитбудинку змінили мене. Батько забрав тоді зовсім іншого, нового Микиту, не того домашнього егоїстичного хлопчика, що ріс, обласканий матір'ю.

Часу в нього на мене, щоби виховувати, життю вчити, не було. Відважив пару ляпасів за мою «зразкову» поведінку і збагрив у закритий коледж для хлопчиків в Англії, навіть мову не дав підучити.

І знадобилася мені Полінина наука: «Запам'ятай, Микито, крім тебе самого ніхто нічого тобі не винен... Ніхто не має права за тебе вирішувати... Хочеш? Досягни! Обмеження визначається лише твоєю совістю та честю. Інших гальм немає».

У пам'яті виплив образ тринадцятирічної дівчинки. Мабуть, у чомусь вона була жорсткою, вимогливою до себе та оточення, не боялася застосувати силу, навіть якщо противник був протилежної статі та більшим.

Безумовно, з віком у її судженнях та ставлення до оточення з'явилися півтони, а не лише біле та чорне. Вона навчилася лавірувати у відносинах з людьми різного статусу та віку. Але я бачив ту Поліну з дитинства.

Поліна мені сподобалася з першого дня. Чим довше залишався з нею поруч, тим більший інтерес викликало наше спілкування з нею. Дружити з дівчинкою в п'ятнадцять років западло. Дружити з Поліною – для місцевої шпани було честю.

Чому я пізніше не шукав з нею зустрічі? Я не сильний у психоаналізі, але, можливо, це був страх розчаруватися у світлому образі. Я виріс, вона також. З'явилися інші інтереси, жінки, стосунки. І правильна дівчинка Поліна у них не вписувалася. Один раз вирішивши, я навіть не став шукати про неї інформацію в соцмережах. Бачити її щасливою, одруженою, з виводком дітей, не вкладалося у мою картину світу.

Але я погано про неї думав! Поліна не зрадила собі. Дізнався про неї кілька років тому від свого батька.

Родове гніздо я відвідував нечасто, у великі події. Таким виявилося двадцятиріччя коханої сестрички Анютки.

За душевною бесідою батько вивалив на мене свої містечкові проблеми. У справи його бізнесу я не вникав.

Якось відмовившись, так і залишився при своїй думці. Тому слухав його стогнання неуважно, попиваючи колекційний віскі перед справжнім каміном.

— Може, замовити це стерво? Земля чистіша буде.

— Ти з бабою воюєш? — ліниво обернувся до батька.

Чаша терезів моєї поваги до Соболєва-старшого раз у раз йшла вниз. Іноді я думав, що його новий вчинок проб'є дно.

— А що, я б добре заплатив, — не вгамовувався він. Алкоголь розпалив його. — Ти знав би, скільки крові мені ця Поліна Джур випила!

Знайоме ім'я змахнуло всю розслабленість та пофігізм.

— Не смій! — випалив раніше, ніж подумав про наслідки. Батько, хитрий жук, збагнув свою вигоду одразу. Очі жваво заблищали. Я просто бачив, як закрутилися шестерні у його голові, продумуючи вигідну для себе комбінацію.

— А що таке? Ти її знаєш?

Я все ще вдавав, що володію ситуацією. Але торг із батьком уже розпочався. Це ми знали обидва.

— Дай мені досьє на неї.

Тека з файлами моментально лягла мені на коліна. Поки я гортав справу, уважний погляд батька не відпускав мене від першої до останньої сторінки. Він терпляче чекав.

З першої сторінки на мене уважним холодним поглядом сірих очей дивилася не доросла вродлива жінка, а та дівчинка з минулого, яка подарувала мені перший поцілунок.

Детектив добре попрацював збираючи інформацію. 

Перед очима пройшло життя Поліни. Батьки: мати відмовилася у пологовому будинку, батько невідомий. Дитячий будинок. Навчання в Англії… Повернення на батьківщину… Робота в університеті, помічник депутата від партії зелених… Сімейний стан — незаміжня. Опікун двох сиріт — брата та сестри Кім. Стосунки: коханець… один… другий… Розстається завжди першою, без драм та бразильських серіалів.

1 ... 34 35 36 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крило метелика (частина 1), Кіра Леві», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"