Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"

Нагадую про телеграм канал де я всіх чекаю)

https://t.me/books_MR2060

або 

вводите у пошуковому запиті

Books_MK

Макс

Щойно машина зупинилася біля під'їзду як Каміла вискочила. Я не розумію що в неї сталося,і дійсно,щиро хочу допомогти. Але як? Як достукатися до людини котра не хоче тебе впускати? Як зайти в закриті двері? Напевно, що я хочу занадто багато. Але...моя впертість мені ж на користь. Якщо Каміла не хоче розказувати,я не тиснутиме але ходити їй з паршивим настроєм не дозволю. Як не як вона знаходиться в моєму діапазоні. А якщо її негатив передасться мені? Я тоді зламаюся як робот. Мені просто не можна сумувати. Я повинен бути оптимістом і люди навкруг мене відповідно також. Тому я вийшов з авто,піднявся у квартиру і пішов у кімнату переодягтися. Пів години десь пройшло і я покрокував до дверей Камілиної кімнати. Постукав а тоді відкрив їх.

-Можна?-спитав просунувши голову.

Вона лежала на ліжку спиною до дверей, тому коли я зайшов то швидко підхопилася і почала витирати своє обличчя що підсилило моє занепокоєння.

-Ти вже зайшов. Тому напевно що можна.-відповіла вона.

Я підійшов до її ліжка а тоді сів на край не зводячи погляду з дівчини.

-Каміла,що сталося? Я ж не настільки сліпий щоб не побачити, що ти сумна.-сказав я.

-Все добре. Нічого не сталося. Просто...мені потрібно почати сприймати правду такою як вона є,а не такою, як я бачу її. 

-Тобто ти не хочеш про це поговорити?

-Немає про що говорити. От і все.

Я кивнув головою і важко видихнув.

-Гаразд. Якщо захочеш то я завжди готовий тебе вислухати. А зараз...я винен тобі дещо. Тому давай переодягайся і приходь у вітальню. 

Вона спантеличено глянула на мене своїми заплаканими очима а я вже піднявся.

-Винен...Макс ти щось плутаєш.-сказала вона здивовано.

-У мене з пам'яттю все добре. Ти піцу яку любиш?

-Папероні. А до чого тут піца взагалі?

-Не думаю що ти гориш бажанням іти щось готувати, а перед цим іти по продукти в магазин котрі ми удачно і досі не купили. Я так точно не маю такого бажання. А до завтра і з голоду померти можна тому я заказую піцу. І чекаю тебе в вітальні.-сказав я вказуючи на неї рукою.

-Тільки не забудь підтримати свої слова що все гаразд і вмитися. Туш трохи потекла.

Я бачив як вона торкнулася долонями своїх щік і вийшов. Не маю наміру тиснути на неї. Вона сама все розповість. Якщо захоче.

Отже через хвилин двадцять я відчинив двері і забрав замовлену піцу. Каміла щойно вийшла з ванної і посміхнулася мені щойно наші погляди перетнулися. От і чудово. Ми сіли у вітальні після чого я включив пісню на ноуті. Котра і стала тією самою причиною. Схоже Каміла згадала бо сівши збоку посміхнулася.

-Ти серйозно?-спитала вона.

-Повністю. Ти хотіла знати її переклад. То я і дотримую слова. 

***

Ну, десь так через годину ми з Камілою вже доїли піцу,переклали цю Strangers і навіть встигли обговорити наскільки багато приховано за словами котрих ми не знаємо. 

-Але ж красиві слова. Ну погодься. Це романтично. Ці слова пісні чудово підходять під слова кохання. Як освідчення. Я б хотіла,якщо у мене буде наречений,щоб він освідчувався словами цієї пісні.-завзято сказала Каміла.

Я не втримався і розсміявся.

-Що? Ну це ж так класно!

-Каміла,якими словами йому освідчуватися?Який ще глибокий зміст? Наприклад

Ми сядемо в твою машину,і ти нахилишся щоб поцілувати мене 

Ми будемо говорити годинами, і лежати на задньому сидінні?

Це стандарт усіх фільмів про кохання. Це вже давно не актуально.

-Ти вибираєш не те. Ось слухай наскільки ці слова глибокі за змістом.-здається Каміла була настільки енергійна що готова була до ранку зі мною спорити про прихований і глибокий сенс пісні.

А потім однієї випадкової ночі, коли все зміниться

Ви не відповісте,  і ми повернемося до незнайомців

Ну це ж як книга. Герої зустрічаються, а потім все міняється і одна єдина проблема стає наче прірвою між двома душами. Ти уявляєш наскільки одне слово чи вчинок,або якась таємниця може змінити закоханих на незнайомців?-сказала вона а я завмер.

Одна таємниця,одне лишнє слово...

-Макс,ти мене чуєш?-спитала вона в мене і поклацала перед очима пальцями.

-Так,я слухаю. 

Каміла напружилася.

-Ти щось пригадав.-сказала вона надто впевнено.

-Ні. З чого ти це взяла?-почав відмазуватися я і поклав колу котру тримав у руці на стіл.

-Ну й нехай.Якщо не хочеш не розповідай. І все ж...ця пісня має великий зміст. І вона романтична. Якщо її перекласти правильно. А ти уявляєш наскільки багато англійських слів ми співаємо не знаючи навіть про що співаємо. Жах. Все. Тепер я кожну пісню іноземну спочатку перекладатиму а потім співатиму. Щоб бути в курсі про що взагалі говорю.

Я посміхнувся. Каміла зараз була настільки енергійна.

-Можливо фільм подивимося? Я ще не хочу спати. Якщо ти не втомився. А якщо ні то я піду в кімнату...-сказала вона.

-Ні. Я в розквіті сил. Який фільм дивитимемося?

-Давай якийсь детектив. 

Я ввімкнув телевізор, програвши канали ми все ж зупинилися на телеканалі Сонце. Де йшов серіал "CSI:Місце злочину: Нью-Йорк". Страшнуватий серіал, якщо чесно. Особливо перед сном. Але детективу там вистачало. І трупів також. А вбивств....ухуху. На початку серії Каміла ховалася за мою спину і закривала очі. Я ж як старший у кімнаті не міняв пози, хоча признаюся що в деяких серіях також закривав очі. Надто  жорстокі були моменти. Все ж після цього був серіал "Смерть у раю" котрий вже був більш спокійним. Принаймні момент вбивства там показувався на кінці.