Читати книгу - "Врятуй мою душу, Марта Мущинка"

Амелія:
День за днем, година за годиною, пари за парами, розмови з моїми "дорогими" батьками за розмовами і цей тиждень добіг кінця.. Чесно, я навіть не думала, що він буде настільки важким. Особливо та давно спланована моєю матір'ю зустріч із Трушем, на всяк випадок. Загалом тиждень без Стаса пройшов зовсім не так, як цього хотілось. Скажу навіть більше, мені і справді трохи не вистачало цього божевільного хлопця з його ефектними появами та викраденнями. 
Зранку, на мій подив, я прокинулась у хорошому настрої та навіть з дивним відчуттям хвилювання. Як завжди швидко одягнулась, спустилась на кухню, де тільки від тьоті Каті отримала питання як мені спалося? і як я себе почуваю? А батькам як і завжди просто начхати! Хоча моя люба матір все ж таки згадала про моє існування, запитавши коли має приїхати її майбутній зять?! І на цьому моя рутина не мала кардинальних змін. Разом з водієм я вирушила до університету, де на мене вже чекали "дорогі" друзі та одногрупники із своїми заїждженими фразами. Ох, в цьому житті просто нічого не змінюється! Цей світ занадто банальний, занадто передбачуваний і занадто огидний у деяких випадках. 
- Маєш гарний вигляд Амеліє! - раптово чую голос Марка..Ну звичайно ж куди без цього хлопця? Але я бачу його зовсім не хвилює мій статус "Зайнята"..
- Навзаєм! - повертаюсь до нього, намагаючись бути ввічливою. (Загалом як завжди!) 
- Красуне, як ти дивишся на те, щоб піти зі мною на вечірку? Сьогодні наша група круту паті влаштовує! - далі не замовкає той.
- Вибач, але не вийде! Хлопець повертається з відрядження, хочу його зустріти! - обламую всі його можливі плани. 
- Я впевнений, що він повернеться тільки ввечері, тому в тебе ще буде трохи часу! - хлопець наполягає на своєму. А я ще щось казала, що Стас набридливий? Цей набагато гірше! 
- Звідки така впевненість? Розчарую тебе вкотре, але він приїде до обіду, тому ваша крута паті обійдеться без мене! - не відступаю і я..
- Без тебе вона не буде такою класною! - на крок наближається той, і я в цей момент відступаю назад, тільки самими очима натякаючи, щоб він тримав нормальну відстань..
- Марк, краще не підходь до мене..
- А то що? Твій герой прибіжить і зламає мені руку? - сміється він. Якби тут справді був Стас, Марк би не обійшовся тільки зламаною рукою - це вже я знаю точно! 
- А ти хочеш це перевірити? - стаю трохи впевненіша.
- Не дуже, але більше хочу тебе бачити на вечірці..Та й одногрупники засмутяться, якщо ти не прийдеш! - знову наполягає на своєму перетворившись на милого хлопчика..
- Гаразд, але тоді тільки із Стасом! (Звичайно, якщо він захоче!) - даю свої настанови.. І видно моєму опонентові вони явно не подобаються, бо колір обличчя стає неприродно червоним від обурення, але зрештою він здається і відповідає:
- Добре красуне, хай буде по твоєму. З нетерпінням чекатиму на тебе! 
Я ввічливо посміхнулась і пішла на пари, які на мій подив не тягнулись настільки довго як завжди.. Можливо ті дурнуваті лекції вирішили мене сьогодні пожаліти ? Зрештою коли все це закінчилося я вийшла на подвір'я чекати свого водія, який з невідомої для мене причини, чомусь знову запізнювався. От що в нього можуть бути за справи? Наскільки я знаю, він не має сім'ї, ну хіба що виконує доручення моєї матері або батька..  Але звичайно ж, без компанії я довго простояти просто не могла, бо душа всіх компаній одразу ж з'явився тут як тут..
- Я вже казав, що гарних дівчат не можна залишати самих? - шкіриться Марк, гадаючи й досі свою посмішку чарівною..
- Вони чекають на тебе ось там! - натомість відповідаю я, показуючи на гурт дівчат, які так палко впадають за цим недоробленим Ромео, і напевно, що прямо зараз готові порвати мене на шматки, тому що той омивається саме біля мене і ніяк не хоче відлипнути.. Хоча напевно популярність моєї родини їх явно спиняє у такому злочині..
- Ці і самі впораються! - байдуже хлопець махнув рукою і додав:- Взагалі я про найвродливішу на цій планеті, яка стоїть тут поруч! (Ох як заговорив! Невже нових фільмів надивився?) 
- Дякую звичайно за комплімент..Але як ти там сказав, найвродливіша впорається і сама, от тільки дочекаюсь свого водія! - відпалюю ввічливо як тільки можу.
- Може поїдеш зі мною? Я з радістю відвезу тебе красуне, куди захочеш, хоч на край світу! - ніяк не заспокоюється Марк..(Ну що ж він такий причепливий?) 
- На край світу вона поїде тільки зі мною! - по заду себе чую доволі знайомий голос, який змушує Марка буквально в ту ж секунду зникнути з перед очей, а моє серце забититись так шалено, як вже давно не билось. 
З дивним хвилюванням всередині я повертаюсь назад до того самого голосу і бачу - величезний букет лаванди, от просто величезний, а за ним свого доблесного лицаря.. Той задоволено посміхається ніби чекав нашої зустрічі вже цілу вічність, а я стою як вкопана не знаючи, що робити..
- Принцесо, ти так і будеш стояти чи все ж таки обіймеш свого хлопця? - нарешті промовляє він виводячи мене із трансу.. 
Без зайвих церемоній я просто кидаюсь в обійми, які не відчувала тиждень..І байдуже, якщо зараз я думаю, що дуже цього чекала. Можливо так є і насправді?! 
- Я скучив.. за тобою Амеліє! - той міцно притискає мене до себе, вдихаючи аромат мого волосся..
- І не бреши, що теж не скучила? - знову шепоче хлопець, буквально доводячи до тремору кожну частину мого тіла та міцно обіймаючи за талію..
- Тобі краще цього не знати! - натомість відповідаю так і не давши точної відповіді ...
- Гаразд, тоді я буду говорити..- з ентузіазмом промовляє хлопець, пильно дивлячись прямісінько в очі - Але от як описати наскільки мені тебе бракувало цей тиждень? Наскільки я хотів покинути ту кляту роботу і приїхати до тебе?! Наскільки я жадав знову тебе забрати у свої руки і кудись викрасти?! Наскільки я жадав тебе усю!? 
- Стас Кричевський, невже ти одержимий мною? - запитально піднімаю брову посміхаючись, але десь глибоко в середині по трохи відходжу від шоку..Він хоч сам зрозумів, що тут наговорив мені? Бо якщо чесно я це спокійно сприймати просто не можу.. Точніше, не знаю як? 
Але остаточної відповіді не отримую, тільки в той самий момент відчуваю як губи хлопця опиняються на моїх..І вже тоді жодна відповідь зовсім мене не хвилює..Всім тілом пробіглись мурашки, а ноги стоять ніби у глибокому ступорі..І байдуже, що зараз я можу відчувати, бо поки віддаюсь всій ніжності цього поцілунку.. Попри всі охочих подивитись на це шоу, я зовсім забула, що ми граємо ролі..Хоча, чи досі Стас такий вправний гравець? Цього ніхто не може знати, здається навіть він сам! 
- Одержимий! - шепоче прямісінько в губи, змушуючи мене всю трохи похитнутись і серце стрімко забитись.
Проходить кілька хвилин, коли ми припиняємо важко дихати і пропалювати один одного дивними поглядами.. Та навіть попри це, хлопець не скорочує між нами відстані та не припиняє погладжувати мою спину.. А я тим більше стою на місці, як вкопана, чекаючи, що ж буде далі.
- Нас запросили на вечірку! - трохи пом'якшую цю дивну атмосферу..
- Нас? - посміхаючись, запитує той - Впевнена? 
- Гаразд, мене! Але я сказала, що без свого хлопця нікуди не піду..Тому так, нас! - впевнено відповідаю..(принаймні думаю, що це виглядало більш-менш впевнено) 
- Піду з тобою хоч на край світу! - повторив він фразу Марка, від чого моя брова явно сіпнулася і додав:- Але тільки за однієї умови! ( О, це вже цікаво! Починаю впізнавати свого доблесного лицаря..Визнаю, мені справді його трошки, зовсім трошки не вистачало!)