Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях бойового мага" автора Andrii Noshchenko. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 45
Перейти на сторінку:
Глава 19 - 20


Глава девʼятнадцята. 

Ми наздогнали човна, де нас чекав Мунк на кормі. 
    ⁃    Ну що, час для тренувань? - не встигли ми опуститися на кокпіт, як запитала Васа. 
    ⁃    Та це ж було вже! 
    ⁃    То було не тренування, а лікування, тренування почнеться саме зараз! 
    ⁃    Добре, шановна Васа, саджаю човен. 
Після приземлення на галявині посеред лісу, я одразу піднявся у небо, де вже на мене чекала Богиня Війни. 
    ⁃    Удачі, малий! - прокричав мені Мунк знизу. 
Ага ж, удачі мені… Я активував пʼять кіл магії. 
Уночі, коли я зайшов до каюти, Ірген вже лежала на ліжку і водила вказівним пальцем у повітрі. За ним тягся білий шлейф, котрий сипався до низу мов яскраве борошно. 
    ⁃    Вітаю з сьомим колом. Жаль лише, що не від тебе це почув. 
Коли я ліг до ліжка, вона лягла на мене, впершись гострим підборіддям мені у груди. 
    ⁃    Та нема із чим, якщо відверто. 
    ⁃    Дарма ти так. У тебе є до біса шансів стати справжнім магом сьомого кола. 
Вона повернула голову, притисши своє довге вухо до грудей, та прислухалася як бʼється серце. 
    ⁃    Як гучно…
    ⁃    Ірген, не тікай від розмови. Що гадаєш далі робити, після випуску з академії? 
    ⁃    З тобою буду…
    ⁃    Ти ж знаєш, то тобі нічого не дасть. 
    ⁃    Навпаки, то дасть мені того, що я хочу…
Її гострі зубки вкусили мене. 
    ⁃    Ти взагалі буваєш серйозною?
Я перекинув її на спину, від чого біле волосся її розлетілося по подушці. 
З самого ранку я сидів на кокпіті, огорнувши себе коконом аури, аби ніхто не заважав. Я заплющив очі, та відтворив у своєму розумі показані мені учора Богинею Війни рухи, уповільнивши їх у тисячі разів. Мені не важлива була її техніка шабель, проте, дуже важливим був сам принцип цих рухів, і за що кожна частина їх відповідала. Упевнившись у вірності своїх висновків, я подумки узяв до рук списа і зробив кілька рухів. Ні, здається не те…
    ⁃    Вставай вже, час тренування! 
Васа долонею розбила мій барʼєр, та відпечатала свою пʼятірню на моїй спині. От же ж! Я розплющив очі, і з подивом усвідомив, що вже майже вечір. Дивно, час так швидко минув… Я видихнув, та посадив човна. 
Здавалося, Васа сьогодні була особливо зла. Це тому що я змусив її увесь день провести з Мунком? Несподівано я зʼясував, що моя денна медитація допомогла мені довше та легше триматися проти Богині Війни, як наче я передбачав кожну її наступну дію. Невже, промайнула думка, сфери Богів Війни то є фокусування усіх їх бойових технік воєдино, а отже, раз я вже бачив і розібрався у її сферах, то за інтерполяцією тепер можу передбачити її рухи… Яка цікава думка… треба б перевірити, бо якщо то так, мій приблизний напрям, котрий я намацав учора, перетвориться на прямий і широкий шлях! А став атакувати Васу ще активніше, успішно ухиляючись від її контратак. Це й справді працює, я міг передбачити, коли та під яким кутом змінить траєкторію її кулак, чи коліно, чи стопа… Тепер мені не було потрібно занадто перестраховуватись і робити зайвих рухів, щоб убезпечити себе. Я ухилявся лише на необхідні мені відстані! Я так захопився, що пропустив і шкереберть полетів на землю. 
    ⁃    Хух, а ти молодець, малий! Аж впріти мене сьогодні змусив. Є якийсь секрет настільки стрімкого просування твоїх здібностей уперед? 
    ⁃    Шановна Васа! Це все завдяки тому, що ви прочистили мені учора мізки! Це все завдяки вам! Ще раз дякую! 
У піднесеному настрої я стрибнув на човен. 
    ⁃    Дивно! - крикнула вона мені услід - Настільки приголомшливого результату від мого способу я ще ніколи і ні від кого не бачила! 
Я не звернув на це увагу, я поспішав знову поринути у свій, так би мовити, експеримент. Тож, якщо сфери захисту та атаки є фокусом їх бойових мистецтв, то якщо я зможу екстраполювати свої знання у техніках володіння списом, то, можливо…
Я сів на лавку на кокпіті і знову заплющив очі. Дуже повільно, але невпинно, моя техніка почала набувати обрисів. Вона вже ось-ось… Хвилинку, а чому б не вплести туди мою техніку послідовних кроків і… магію! Я розбив на друзки те, що вже встиг сформувати, і почав усе заново, активувавши у процесі свої пʼять магічних печаток. Мої думки були настільки швидкими, чистими, та точними… Час для мене наче зупинився. Ті тонкі, примарні обриси нарешті стали сталлю! І вона була прекрасна! Я здійнявся у повітря, не відкриваючи очей і витягнув руку тримаючи у ній крижаний спис, створений магією третього кола. Я зробив рух, і він потік, огортаючи мене своєю непробивною силою. Він наче плив, не зупиняючись, а навпаки, лише пришвидшуючись, з простої тонкої лінії набираючи обʼєм, котрий нарешті перетворився на сферу… Та це не все, тепер я мав… Я погнав свою ауру крижаним списом уперед, до самого вістря, збираючи її там, стискаючи і закручуючи у маленьке чорно-біле сонце, вкрите павутиною сірих блискавок. Простір поряд з моєю сферою стогнав та гримів, розпадаючись на тонкі латки за рухом вістря мого списа. Так, це вона, можливо, не настільки страшна та міцна, як у Богів Війни, але це точно моя сфера захисту! 
І усвідомивши це, я впав униз. 
Отямився я від того, що хтось лупив мене по щокам не стримуючи своїх сил. Цього разу верхи на мені сиділа Васа і, я б сказав, відводила душу. 
    ⁃    Ну що, награвся? 
    ⁃    Що зі мною?
    ⁃    Повне виснаження аури, йолоп! 
Ох, дійсно, колись зі мною таке вже було, відчуття схожі. 
    ⁃    Шановна Васа, я вже оклигав, може злізете нарешті? 
Похитуючись, я звівся на ноги і пройшов до лавки на кокпіті, на яку чи не впав, даючи спокій тремтячим ногам. 
    ⁃    То як воно було? 
    ⁃    Як було? -  В унісон прокричали Ірген з Васою та Раманом. 
    ⁃    Ти три доби сидів нерухомо, а потім злетів у небо і влаштував нам виставу, замалим на той світ не спровадив, йолоп безмозкий!  Дякуй нашим магам, що вчасно щити мани поставили! 
    ⁃    Хм. - я задумався. - Здається, щось пішло не так…
    ⁃    Анею, та все одно то було неймовірно! Твоя сфера просто руйнувала простір, я навіть не чув про таке! А ти ж усього Предок!
    ⁃    Дякую, шановний Мунк, що хоч ви мене оцінили!
Васа вхопила мене за одяг і підняла з лавки, щоб наші очі були на одному рівні. 
    ⁃    Анею, слухай мене дуже уважно, у бою ніколи так не роби! З такою витратою аури навіть Бог Війни довго не протримається! 
    ⁃    Хм, шановна Васа, я не зовсім вас розумію. Як воно узагалі виглядало зовні, бо я сам забув подивитись, а потім ви вже мене по морді лупили, тож запізно…
Васа поклала мене на місце. 
    ⁃    Виглядало воно дійсно жахливо та лякаюче, я навіть зараз мурах по шкірі відчуваю. Твоя сфера, вона… наче стала суцільною технікою твого вчителя. Я не знаю, як це можливо, тай у загалі як можливо Бойовому Предку мати сферу захисту…
    ⁃    А Аней дійсно ще Предок? - подала голос Ірген. 
Васа зверхньо глянула на неї. 
    ⁃    Я щовечора його лупцюю, гадаєш, я не в змозі визначити його рівень? 
    ⁃    Вибачте, шановна Васа, я не хотіла вас образити! - Ірген знітилася і замовкла. 
    ⁃    Анею, а як ти по магічному спису зміг провести ауру? - втрутився Мунк, щоб мовчанка не переросла у що гірше. 
    ⁃    Шановний Мунк, я б того не робив, аби мав звичайного списа. Не можу сказати, що то було легко. Я сильно відчував, як закляття з аурою конфліктує. 
    ⁃    Так і думав! Слухай, як відновишся, повтори це зі звичайною зброєю, гарантую, що ефект буде ще кращим! 
    ⁃    Гаразд, шановний Мунк!
    ⁃    Повторити? Кращий ефект? - зревіла Васа, хапаючи Мунка - Ану йди сюди, радник чортів, чи не ти замало не здох недавно!…
Вони удвох випали за борт човна. Цього разу я вболівав за обидві команди. Бо щоки у мене боліли й досі. Мій погляд впав на навігаційну мапу. До столиці лишалося близько тисячі кілометрів. Нарешті, вже післязавтра, наша пришелепкувата подорож скінчиться. 
    ⁃    Ходімо… - я чи обійняв, чи сперся на плечі Ірген, та повів її униз до каюти. 
Сил сьогодні, на тренування з Богинею Війни, я не мав. 
    ⁃    Шановний Мунк, а якими силами володіє церква у столиці? 
Запитав я його наступного дня. 
    ⁃    Загалом, основною силою церкви у Північній Імперії є девʼять Богів Війни, котрих називають Кардиналами. Є три Чорні Кардинали - то Боги Війни нижньої ступені, три Сірі Кардинали - Боги Війни середньої ступені, та три Білі Кардинали - Боги Війни вищої ступені. Зазвичай у столиці знаходиться чотири Кардинали - два вищої та два середньої ступені, інші ж розподілені між пʼятьма найбільшими містами Імперії. 
    ⁃    Можете щось сказати про відносини між церквою, Імперським двором та іншими гільдіями? 
    ⁃    А, то чубляться, то миряться, я туди носа не кажу. 
    ⁃    Дякую, шановний Мунк. 
Тепер я хоч трішки мав уяву про те кодло… куди сам несу свою голову. Не думаю, що церква так вже відкрито спробує мене вбити, але що пришлють найманців по мою голову - не сумнівався. Єдине, чого я не знав, то чи візьмуться за таке замовлення Боги Війни, чи то будуть звичайні Предки. 
    ⁃    Шановний Мунк, до початку змагань ще більше місяця, чи не порадили б ви нашій команді пристойний готель у столиці на цей час? 
    ⁃    Готель? - втрутилась Васа - Який готель, нащо готель? Будете жити в мене вдома, там місця усім вистачить! 
    ⁃    Шановна Васа, ми не хотіли б вас…
    ⁃    Та мені усе одно, чого б ви там хотіли. Я вже сказала, де ви будете жити до, та на час турніру! 
    ⁃    Удачі! - Мунк зі скорботним виглядом поклав мені руку на плече. 
    ⁃    Шановний, що…
Мунк стрибнув за борт човна, не слухаючи моє запитання. Та що тут коїться? 
Нарешті, наступного ранку, ми побачили передмістя столиці. Рівні ряди приватних будинків заполонили собою увесь горизонт, а далі, за ними, виростала забудова у кілька поверхів, а вже за нею виднілися дійсно велетенські споруди, серед яких особливо виділялася головна у імперії церква Білих Близнюків. Дві білі сто метрові статуї Близнюків стояли поруч з фасадом церкви, утворюючи собою гігантські ворота. Я посадив човна недалеко від передмістя і далі ми усі пересіли у гах. Вартові на дорозі упізнали Мунка в обличчя і пропустили нас без зайвих питань. 
Дорогою до садиби Васи нас спочатку покинули двоє магів, а за ними й Мунк. 
    ⁃    А зараз праворуч! Та обжени його і повертай! Що той йолоп робить? Гей! Курка на возі! Хто тобі дозволив по дорогам їздити, дурепа! - Васа сиділа на козлах поруч з ректором, та кричала на усіх безупинно. 
За рогом, куди сказала нам звернути Васа, ми нарешті побачили її садибу. 
    ⁃    Ні ні ні, тільки не це! - я навіть стриматися не зміг. 
За високими кованими ворітьми виднівся… скажімо так, палац… рожевого кольору під золотою черепицею. О боги, Васа, ну це вже занадто навіть для тебе…
    ⁃    Ласкаво прошу до мого дому! 
Здається, своїм палацом вона навіть пишалася. Ворота за нами зачинилися, і гах одразу ж оточили десятки пухнастих монстрів третього класу, деякі з них навіть намагалися застрибнути на козли до Васи на руки. 
    ⁃    Ой мої любі, скучили за матусею, так сильно скучили, ага ж? 
Вона зістрибнула на землю, де монстри враз повалили її та почали лизати слинявими язиками. 
    ⁃    Це мої домашні улюбленці, не бійтеся, вони ручні і зовсім не агресивні. Якщо вам якийсь і з них дуже сподобається, можу навіть подарувати! Окрім оцього, і отого… і іще он отого!
Васа тикала пальцем у монстрів, яких віддати ну точно не змогла б. Народ же у гаху сидів напружений, і аби не присутність Богині Війни, вчинив би вже тут добру різанину. 
Біля ґанку садиби нас зустрічали два ряди слуг у однаковій уніформі, що вишикувались на честь прибуття Васи. Я звернув увагу, що майже всі вони були звіролюдами. Та хто б сумнівався, смаки у Богині Війни були ті ще…
    ⁃    Шановна Васа, - звернувся я до неї, коли ми вже сиділи за кілька годин за обіднім столом - чи можу я нагадати вам вашу обіцянку познайомити мене зі зброярем, за якого ви мені казали? 
    ⁃    Чом би й ні! - вона допила з келиха, і встала, гримнувши ним об стіл - Ходімо! 
Ми пішли пішки, адже зброяр, як виявилось, жив не дуже далеко. Дорогою я роздивлявся на життя та побут місцевих мешканців, і був вражений. Навіть Льготе, найкраще місто, що я бачив, у порівнянні був глухою провінцією. 
    ⁃    Ти того, ввічливо з ним, норов у нього крутий. Але зброяр він хороший, може навіть найкращий у імперії. Аби не його характер, був би відомою людиною. 
    ⁃    Гаразд, дякую шановна Васа за попередження. 
Богиня війни штовхнула двері двоповерхової майстерні під вивіскою «Зброярня Бутча». 
    ⁃    Гей, старий йолоп, ану вилазь, я прийшла!
Дідько, та хто тільки-но розповідав мені за ввічливість?!
    ⁃    Забирайся звідки прийшла, стара дурепа! Від тебе тхне монстрами, а в мене алергія!
З-за прилавку виліз старий дід, досить ще дужий фізично, але з якимось хрипом в легенях, що підказувало про його хронічну хворобу. 
    ⁃    Ану пащеку тут свою на богиню не роззявляй! Я тобі доброго клієнта привела, йому треба зброю полагодити. 
Доки вони сипали образи один одному, я розглядав зразки зброї, що були розвішані на усіх стінах, де лише можливо. Ну, не вражало, якщо чесно. Тверда середина що за якістю, що за ціною. 
    ⁃    Анею, я пішла, поки цей старий йолоп не проштрикнув мені печінку чимось гострим! Як завершиш тут, повертайся одразу додому! 
    ⁃    Дякую, шановна Васа! - крикнув я їй услід, коли двері зачинилися. 
Я підійшов до прилавку і витягнув уламки списа. 
    ⁃    Пане Бутч, чи можливо це полагодити? 
Старий узяв до їх рук. Я спробував сказати що обережно, то важке для звичайних людей, та він був швидшим. Нічого собі, а дідок то не з простих - крутив уламками, наче очерет в пальцях тримав! 
    ⁃    Так, сто золотих. 
    ⁃    Домовились! 
Я вже думав йти, але вирішив ризикнути. 
    ⁃    Пане Бутч, а чи не займаєтесь ви виготовленням зброї з частин монстрів високого класу? 
    ⁃    Високого класу, кажеш? Чи не кожна дупа на цьому світі вже пʼятий клас називає високим, так що не треба мені лайно на млина лити…
Замість відповіді я витягнув і поклав на підлогу кінцівку хруста. 
    ⁃    Ооооо, а твій язик не бреше, хлопче…
Старий вийшов з-за прилавку і підняв кінцівку за один край, та прокрутив навколо осі дивлячись, чи не крива вона. 
    ⁃    Твердий девʼятий клас, елемент простору… Це ж хруст, чи не так? Де ти його надибав, малий? 
Я промовчав, щоб не образити старого, бува. 
    ⁃    Невже сам звірюгу завалив? Та ні, бути не може… Що за зброю з цього хочеш? 
    ⁃    Пане Бутч, я б хотів списа, повну копію того, зламаного. 
    ⁃    Ні. 
    ⁃    Вибачте, ви не зможете зробити списа? 
    ⁃    Списа зможу, дурень. Але не копію. 
    ⁃    Чому? Є якісь причини? 
    ⁃    Так, він короткий. 
Я тут подумав, що він за кінцівку, хоча на мій погляд за довжиною її на три списа вистачило б. Я витягнув зі сховища ще дві кінцівки, значно довші за першу. 
    ⁃    То, може з цих вийде? 
Старий на мить завмер. 
    ⁃    Ха! Так ти й справді завалив!
    ⁃    Пане Бутч, з цих вийде? 
    ⁃    Не кінцівка коротка, йолоп, а спис. 
    ⁃    Що? 
    ⁃    Тебе мати головою об долівку гамселила? Спис - він ткнув пальцем на уламки на прилавку - короткий для тебе! 
    ⁃    Але я вже звик…
    ⁃    Малий, я краще знаю! 
Та що з ним таке?! Я вже майже здався. 
    ⁃    То набагато довшим має бути? 
    ⁃    На палець. 
    ⁃    А, то на сантиметрів вісім - девʼять… - мовив я чи не сам до себе. 
    ⁃    На товщину пальця, ідіот! Дарма мати тебе у дитинстві не добила, щоб ото зараз тут ти мені нерви робив!
    ⁃    Вибачте, пане Бутч! Я згоден. А що зі строком та ціною? Я б замовив десять таких списів. 
Старий довго чухав скроню. 
    ⁃    Значить слухай сюди. Пʼятдесят тисяч за спис, забирати будеш що три дні по одному спису. Тримати у майстерні цей матеріал у такій кількості я теж не буду - ще жити хочу. Зрозумів? Даєш матеріал на один - забираєш спис - лишаєш матеріал для наступного. Так тобі ясно?
Здається, Бутч мене мав за повного дурня. 
    ⁃    Домовились, пане Бутч. Ядрами оплату візьмете? Ядро восьмого класу за спис! - додав я швидко, побачивши що він скривився. 
Я витягнув ядро восьмого класу. 
    ⁃    Хе-хе, гаразд, синку, гаразд. А ти не такий вже й нездара, яким здаєшся на перший погляд…
Старий вхопив ядро і пішов за прилавок, та узяв там магічний прилад, схожий на зубчатого ножа. Він нахилився над кінцівкою хруста і одним рухом відтяв необхідну йому частину для виготовлення списа. Нічого собі ножик. Матеріал девʼятого класу мов масло…
    ⁃    Забирай це - він показав на інші кінцівки - та повертайся за три дні. 
Не вимовивши ані слова більше, старий пішов у кімнату за прилавком, прихопивши з собою уламки списа. 
Ох і дідуган… Я вийшов з майстерні, щільно зачинивши за собою двері. Та почув як зсередини клацнув замок. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 34 35 36 ... 45
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"