Читати книгу - "Щоденники ката, Руслан Шабельник"

– К... кат... – черговий ковток настою з місцевого листя застряг у горлі. Кат! Вони вбивають людей за гроші! Так, злочинців, але байдуже! Суддя, прокурор, суд присяжних та виконавець в одній особі! І він – телепат!

– Заспокойся, ти нічого не думав про роботу.

Андрій якраз цієї хвилини гарячково роздумував, чи не згадував він про своє розслідування.

– Ти читаєш мої думки! – він хотів, щоб голос звучав впевнено, але верескливі нотки таки прорізалися в ньому.

– Ні. Твоє обличчя. Це так явно написано на ньому, – Руслан спокійно їв та спостерігав реакцію Андрія.

– Ти… це… це… обурливо! – чомусь у голову, а потім на язик влізло саме це слово.

Відсунувши стілець, Андрій вилетів із-за столу.