Читати книгу - "Попіл Бажань , Mari belyzenko"

Темрява за чорними дверима була настільки густою, що Еліна і Артем відчували її як щось матеріальне. Вони трималися за руки, намагаючись не загубити одне одного в цьому абсолютному мороці. Їхні кроки лунали глухим відлунням, і здавалося, що простір навколо розтягується і стискається одночасно.

Раптом під ногами почала проявлятися поверхня, схожа на дзеркало, яка відбивала їхні обличчя. Відображення були химерними: Артем виглядав постарілим, з втомленими очима, а Еліна – з раною на грудях, ніби вона вже втратила частину свого життя.

— Що це? — прошепотіла вона, стискаючи руку Артема сильніше.

— Це те, що чекає вас, якщо ви підете далі, — пролунав голос, низький і протяжний, який здавався одночасно близьким і далеким.

Перед ними виникла постать у чорному плащі, обличчя якої було приховане каптуром. Вона тримала в руках книгу — ту саму книгу, яка привела їх сюди.

— Ви хочете дізнатися істину, — промовила постать. — Але ви ще не усвідомлюєте, яку ціну доведеться заплатити.

— Ми готові, — сказав Артем, його голос звучав упевнено, хоча всередині нього все тремтіло.

— Чи готові ви втратити найдорожче? — запитала постать, повільно розгортаючи книгу.

— Ми вже втратили багато, — відповіла Еліна. — Що ще може бути гірше?

Постать нахилила голову, і з-під каптура блиснули очі — порожні, чорні, мов безодня.

— Найдорожче — це не завжди те, що ви думаєте.

З цими словами дзеркальна поверхня під їхніми ногами почала змінюватися. Вони побачили сцени з їхнього майбутнього. Еліна стояла одна, з книгою в руках, її обличчя було сповнене болю. Артем лежав на землі, його тіло нерухоме.

— Ні, — прошепотіла Еліна, відступаючи.

— Це лише один із варіантів, — сказав голос. — Але ви можете уникнути цього, якщо зробите правильний вибір зараз.

— Що це за вибір? — запитав Артем, відчуваючи, як його голос зривається.

— Хтось із вас має залишитися тут, у темряві, — відповіла постать. — Книга потребує жертви, щоб дозволити іншому жити.

— Ні! — вигукнула Еліна. — Ми разом пройшли цей шлях. І разом вийдемо з нього.

— Це неможливо, — відповіла постать. — Темрява завжди бере своє.

Артем зробив крок уперед.

— Якщо хтось із нас має залишитися, то це буду я.

— Ні! — Еліна різко розвернулася до нього, її очі наповнилися сльозами. — Я не дозволю тобі це зробити!

— Ти маєш жити, Еліно, — сказав він. — Якщо ти залишишся, я втрачу себе. Ти — все, що тримає мене в цьому світі.

Постать мовчки спостерігала за ними, поки вони сперечалися. Її очі блищали від якоїсь темної насолоди.

— Час спливає, — сказала вона.

Еліна раптом зрозуміла, що немає правильного вибору. Жоден із них не повинен був залишитися тут. Але як обійти правила книги?

Вона глибоко вдихнула і рішуче сказала:

— Ми віддаємо не себе. Ми віддаємо книгу.

Постать здригнулася, і темрява навколо завирувала.

— Це неможливо, — прошипіла вона.

— Чому? — запитала Еліна, роблячи крок уперед. Її голос тремтів, але в очах було стільки сили, що навіть Артем зупинився. — Чому ми маємо грати за вашими правилами?

— Ви не розумієте, — відповіла постать. — Книга — це ви. Вона живе вашими страхами, вашими мріями, вашим болем. Без книги ви не будете цілісними.

Еліна замислилася.

— Але якщо ми разом, ми можемо бути цілісними навіть без неї, — сказала вона.

Артем подивився на неї і зрозумів, що вона має рацію.

— Якщо ми зруйнуємо книгу, то темрява втратить владу над нами, — додав він.

Постать почала розчинятися, її обриси ставали все менш чіткими.

— Ви граєте з вогнем, — сказала вона, її голос лунав все слабше. — Але пам’ятайте: кожен вибір має свою ціну.

Книга з’явилася у повітрі між ними. Її сторінки розгорталися, немов від сильного вітру, а написані слова світилися кривавим червоним.

— Що ти збираєшся зробити? — прошепотів Артем.

Еліна не відповіла. Вона простягнула руку до книги, відчуваючи, як її пальці обпікає тепло.

— Ми обираємо свободу, — сказала вона.

Вона з силою стиснула книгу, і світ навколо них вибухнув світлом.