Читати книгу - "Присягнись, що ти мій, Поліна Ендрі"

- Я поговорю з лікарем, дізнаюсь, коли тебе випишуть, - вимовляє він, поправляючи ковдру на мені. Це простий жест, майже незначний, але в ньому раптом прослизає турбота, на яку я не чекала. - Заберу тебе додому.

На мить я завмираю, в голові прослизає думка, що він має на увазі, свій дім чи...? Я мовчу, бо не знаю, що сказати. У його рухах невпевненість і напруження, наче всередині нього відбувається боротьба.

Він обертається, і на мить мені хочеться покликати його, зупинити, але я нічого не говорю. Він виходить, і двері за ним тихо зачиняються, залишаючи мене одну в палаті.