Читати книгу - "Сет кохання та поразки , Ксандер Демір"

— Привіт, Кіріне, — я потиснув його руку й обійняв його. — Привіт усім.

Я помітив, як решта за столом переводили погляди з мене на Вікторію. Тільки Кірін знав, що я прийду не сам, а для інших це стало справжньою несподіванкою.

— Привіт, Бореллі, — і серед усіх голосів, я почув саме його.

— Орсо де Сантіс, — сказав я, натягуючи ввічливу усмішку. — Не знав, що ти теж будеш тут.

— А я не знав, що ти будеш не сам, — відповів Орсо, примружуючи очі. Його голос звучав зухвало, але я вирішив не реагувати.

Я обійняв Вікторію за талію, привертаючи до неї увагу.

— Дозвольте представити: це моя наречена, Вікторія, — гучно сказав я, змусивши всіх повернути голови до нас. — Вікторія, це Кірін, Ніно і його брат П’єр, а це Кармен, Ясмін.. Ну і звісно, Орсо, забув.

Ми сіли за стіл, і, поки всі віталися з Вікторією — хтось кивав, хтось махав рукою, хтось посміхався, — я не зводив очей з Орсо. Його хитрий погляд мене дратував, хоча я сам не міг до кінця зрозуміти, чому. Хоча, як чому? Він завжди мене дратував! Для цього не потрібно була причина.

— Камілло, ти не казав, що збираєшся одружитися, — здивовано промовила Ясмін, піднявши брови.

— Ну, ти завжди подорожуєш, — відповів я, підморгнувши їй, на що вона закотила очі. — Коли я мав тобі це сказати?

— Хоча б нам, коли був час, — втрутилася Кармен, сміючись. — Таємничий Камілло знову всіх нас взув. Правда ж, Орсо?

Я побачив, як той зціпив зуби, його губи стиснулися в пряму лінію.

— Цікаво, чи зможе взути мене цього разу, — нарешті вимовив Орсо, нахилившись трохи вперед. — Чув, ти пропускаєш чемпіонат?

— Ще не точно, — відповів я з удаваним спокоєм, проте куточки моїх губ сіпнулися.

— Лікарі уважно стежать за його станом, — несподівано втрутилася Вікторія, її голос був упевненим, але ніжним. — І, на щастя, прогнози дуже хороші. Тому сподіваюсь, я скоро побачу ще безліч його перемог на корті.

— Дякую, кохана, — я обережно нахилився до дівчини, щоб залишити легкий поцілунок на її оголеному плечі.. І якщо чесно, я не знаю, навіщо я це зробив. Чи то я справді бачив, як на неї пялиться Орсо, чи…, чи що я не знаю!

Її тіло злегка напружилося, і я відчув, як її дихання затрималося на мить.. Коли я віддалився, Вікторія здивовано подивилася на мене. Її очі занадто уважно спостерігали за моїми, але вона нічого не сказала, а просто усміхнулась, повертаючись обличчям назад до знайомих.

— Тільки не при всіх, — простогнав П’єр, обурено зітхнувши. — Мене вже дратує ця вульгарна романтика в цьому колі.

— Ти просто заздриш, — сказала Кармен, підсуваючись до Ніно ближче. — Майже всі тут мають пари, крім тебе.

— І не тільки мене, — втрутився П’єр, киваючи в бік Кіріна та Ясмін. — Вони досі не вирішили, що між ними.

— Мола! Замовкни! — крикнув Кірін, різко глянувши на П’єра.

— Все! Все! Мовчу!

— У вас завжди так? — тихо запитала Вікторія, переходячи на українську. Напевно, я ще досі був під враженням, чи то від її пряного аромату парфуму, чи від того яка її шкіра, виявляться, ніжна на дотик… що не дуже вливався у розмову з іншими.

— Це ще тихо, — промовив я, нахиляючись до неї ближче. — Іноді буває значно гірше.

— Боюсь уявити, — тихо засміялась вона, ховаючись за своїм плечем.