Читати книгу - "Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж"

- І на претендентку з Мірії також скоєно замах, - розмірковувала я. – Дуже цікаво виходить. Отже, це Південь мутить воду.

- Так, але їм хтось допомагає в палаці, і щоб виявити зрадника, я мушу на деякий час поїхати.

- А як же останній бал? – запитала я – Адже представники з усіх королівств прибудуть саме в Тревонію.

- І тим самим дадуть Півдню шанс неочікувано виступити проти Заходу. Крім того, магію принцесам ми не повернули, в світлі чого ситуація може стати найгіршою саме для Тревонії. Не дивлячись на це, я наказав посилити охорону палацу, адже південці можуть одночасно виступити проти Заходу і знищити на балу представників інших королівств.

- Ти хочеш зібрати докази змови, - остаточно ствердилась я у думці.

- Так – важко видихнув Доріан, - і поки мене не буде, я тебе дуже сильно прошу бути обережною. Можливо, інформація про ритуал взагалі ні до чого, і нас лише відволікали у такий спосіб, просто підсунувши її принцові, та все ж, я хочу перестрахуватись.

- Я буду сидіти тихо, - пообіцяла Доріану, - навіть на бал можу не піти, якщо тобі так буде спокійніше.

- Навряд Марго зрадіє, якщо єдина подруга не буде присутньою під час її тріумфу, - усміхнувся герцог.

- Ти настільки упевнений у почуттях Ендрю? – я була налаштована скептичніше.

- Так само, як і в своїх, - з ніжністю посміхнувся Доріан. - Я намагатимусь повернуться до оголошення нареченої принца, щоб зустрітись зі своєю потраплянкою, - додав він, а потім жадібно припав до моїх губ, занурюючи у божевільний вир чуттєвої насолоди.

Цілуватись герцог ін-Грей вмів дуже-дуже професійно, і зараз цей поцілунок з ніжного швидко ставав пристрасним, зносячи дах та викликаючи тремтіння в усьому тілі. Не розмикаючи губ, Доріан підхопив мене під стегна, так, що я обвила ногами його талію, та міцно притиснув до свого торсу. Хто б знав, що за цією герцогською погордою та стриманістю бушує ураган пристрасті. Мушу зізнатись, цей середньовічний красень з іншого світу мені подобався і зараз остаточно підкорив.

Цілувались ми до забуття, до втрати повітря й свідомості, та потім Доріан все ж відірвався від моїх губ і опустив мене на землю. Ледь тримаючись на тремтячих ногах, я обняла його і посміхнулась.

- Я мушу йти, - Доріан знову поцілував мене, але цього разу цнотливо у скроню, - пообіцяй, що будеш обережною.

- Обіцяю, - відповіла йому.

- Обіцяй, що не будеш роздавати тумаки кожному зустрічному і не світитимеш перед чоловіками своїми стрункими ніжками, - посміхнувся Доріан, явно намагаючись поліпшити мій настрій.

- Лише у тому випадку, якщо ти швидко повернешся, - посміхаючись відповіла йому, - бо в іншому разі, я ударами та магією прокладу шлях тобі на зустріч.

Доріан знову поцілував мене, та з великим небажанням, що відверто промайнуло в його очах, розтиснув обійми і, не обертаючись, пішов.

Я з тривогою дивилась, як він зникає за поворотом і думала про те, як непомітно з ворогів ми стали чимось більшим, аніж просто колеги чи друзі, об’єднані спільною справою. Можливо, Рита мала рацію, і мені потрібен саме такий чоловік, сильний, чуйний, упевнений та пристрасний. Якщо вже я не повернусь додому, чи може у нас із Доріаном бути шанс на спільне майбутнє? Наразі, це вже залежитиме від результатів його поїздки, як і мир на всьому Дріланді.

Я вперше серйозно замислилась над своїм подальшим перебуванням в Тревонії. Яким буде моє життя в цьому світі? Чи зможу я тут займатись улюбленою справою, наприклад, допомагати Доріану? Звісно можу, чого я раптом розхнюпалась?! Адже я вже це роблю! Допомагаю йому зберегти мир та покарати злодіїв. То ж, яка різниця, в якому зі світів давати прочухана негідникам та поганцям? Інколи зло – є просто злом, в якому б зі світів воно не існувало. Кому, як не нам, українцям, про це знати.

*****

Доріан дуже сподівався, що його поїздка не виявиться марною тратою часу, і усі події не стануться як раз на балу, коли він буде відсутнім. Ця інформація про зраду Півдня, хоч і виявилась дуже вчасно, проте також викликала підозри. З одного боку, джерело інформації було надійним, а з іншого – чи не підкинули йому це повідомлення навмисно, як Ендрю трактат з ритуалом? Можливо, його намагаються усунути в найвідповідальнішу мить? Доріан з тривогою в серці залишав Тревонію, і не лише через прийдешній бал. Він боявся за Ніку. Бо щоб там не казав Ендрю, герцог був упевнений – саме вона є ключем до розв’язання їхньої проблеми.

*****

- То ви кажете, що Голова Королівської Служби Безпеки залишив Тревонію і подався у невідомому напрямку? – запитав чоловік у свого співрозмовника.

- Саме так, - погодився той, - нікому не відомо, куди попрямував Доріан ін-Грей.

- Можливо, щодо його планів обізнана пані Ніка? – знову запитав чоловік.

- Навіть якщо так, потраплянка нічого не скаже. Своєю впертістю вона усіх доводить до сказу, тому навряд чи видасть місцеперебування Доріана, - скривився доповідач.

- Останнім часом вони зблизились, чи не так? – знову запитав чоловік.

- Гадаю, вони мають почуття один до одної, - схилив голову на знак згоди співрозмовник.