Читати книгу - "День опричника"

— Насть, а в кого я був сьогодні?

— Звідкіль же мені знати? Мабуть, у якусь полюбовницю столичну сім’я пустили, тому й не люба я вам більше. От… наклеп зводите на чесну дівчину…

Схлипує.

Насилу рухаючи рукою свинцевою, обнімаю:

— Годі, дурепо, я справи державні вирішував, життям ризикував.

— Сто років прожити вам… — ображено бурмоче вона, схлипуючи в темряві.

Сто — не сто, а поживу ще. Поживемо, поживемо. Та й іншим дамо пожити. Життя гаряче, героїчне, державне. Відповідальне.

Треба служити справі великій. Треба жити сволоті на зло, Росії на радість… Коню мій білий, постривай… не тікай… куди ж ти, рідний… куди, білогривий… цукровий коню мій… живий, ох, живий… живі коні, живі люди… всі живі поки що… усі… уся опричнина… уся опричнина рідна. А поки жива опричнина, жива й Росія.

І слава Богу.

Примітки

1

«Гидка, як руки голяра» (рос.).

2

Ой, ти степ широкий, / Степ роздольний, / Широко ти, батечку, / Розпростерся. / Ой, та не степовий орел / Піднімається. / Ой, та то донський козак/ Розгуляється (рос.).

3

Ой, та не літай, орле, / Низько по землі, / Ой, та не гуляй, козаче, / Близько до берега! (Рос.)

4

Доброзичливий Анонім. «Перевертень на пожежі».

Шукають пожежники, / Шукає поліція, / Шукають священики / У нашій столиці, / Шукають давно, / Та не можуть знайти / Якогось графа / Років тридцяти. / Середнього зросту, / Задумливо-понурий, / Щільно обтягнутий / Він парою фрачною. / В персні / Діамантовий їжак у нього. / Більше не знають / Про нього нічого. / Багато хто з графів / Задумливо-понурі, / Стильно обтягнуті / Парою фрачною, / Люблять діамантів / Заманливий дим, — / Солодке життя / Чекає на них! / Хто ж це, / Звідки /1 що він за птаха — / Граф той, / Якого / Шукає столиця? / Що накоїв / Цей аристократ? / Ось що в салонах / Про нього говорять. / їхав / Якось / «Роллс-ройс» / по Москві — / із графом понурим, / схожим на сову: / Похмуро він мружився, понуро позіхаючи, / щось із Вагнера / наспівуючи. / Раптом граф побачив — / Навпроти / у вікні / Б’ється маркіза / В димі та полум'ї. / Багато зібралось / Роззяв на панелі. / Люди зловтішно / На полум’я дивились: / Дім родовий / Був охоплений вогнем — / Люди багаті / Жили ж бо у ньому! / Марно не гаючи / Й долі хвилини, / Кинувся граф / Із затишку «роллс-ройса» — / Понурому бидлу / Навперейми — / І по трубі / Водостічній / Поліз. / Третій поверх, / І четвертий, / І п’ятий… / Ось і останній / Пожежею охоплений. / Жалісний крик / Лунає та стогін — / Полум’я лизнуло / Виточнений балкон. / Блідо-гола, / У вікні, як на сцені, / Б’ється маркіза / У вигадливій піні / Сизого диму; /1 спалах вогню / Білі груди / Осяває її. / Граф підтягнувся / На долонях міцних /1 головою у скло / Щосили, / Стукнув з розмаху. / Скалок розліт / Мовчки вітав / Нижній народ. / Знову удар — / Здригається рама / Граф хрестовину / Руйнує уперто, / Лізе в вікно, / Розриваючи свій фрак. / Шепочуть роззяви: / — Безумець… дурень… / Ось і в вікні / Він з’явився. Розігнувся, / Обняв маркізу, / До манишки притис. / Дим чорно-сірий / Над ними клубочився, / Червоний вогонь / Язиками тремтів. / Стиснуті пальцями / Груди жіночі. / До ніжних губів / Граф зі стогоном припав. / Бачила чернь, / Побачили й люди: / Фалос жахливий / У димі повстав! / Бачили люди, / Що дивилися знизу, / Як, здригаючись, / Увійшов він у маркізу, / Як затремтіли, / Забились у вікні / Граф та вона, / Зникаючи в полум'ї! / Із димом змішується / Хмара пилюки — / Мчать пожежні / Автомобілі. / Чернь задкує, / «фараони» свистять, / Каски пожежників / На сонці блищать. / Мить — і розсипалися / Мідні каски. / Драбини тягнуться вгору. / Безстрашно / Хлопці в тефлоні — / Один за одним — / Лізуть по драбинах / У полум’я й дим. / Полум’я змінюється / на чадний дим, / жене насос / водний струмінь. / Старий лакей / Підбігає до пожежників: / «Панію, братці, врятуйте мою!» / «Ні, — відповідають / пожежники дружно, — / панії в домі не виявлено! / Все ми оглянули / Все обійшли, / Вашої маркізи — / Ніде не знайшли!» / Плаче лакей, / Рве обвислі баки, / Витріщаються люди / На чорний балкон… / Раптом лунає / Скавчання старого собаки, / Що переходить / У змучений стогін. / Усі озирнулися — / «Роллс-ройс», від’їжджаючи, / пса розчавив. / А в кабіні… промайнув / похмурий профіль. /1 тихо розтанув. / Тільки / Діамантовий їжак зблиснув! / Бидло завмерло / На мокрій панелі. / Люди «роллс-ройсу» / Навздогін дивились — / В далечінь від’їжджав / Дорогий лімузин / З шелестом ніжним / Хрусткої гуми… / Шукають пожежники, / Шукає поліція, / Шукають священики / В нашій столиці, / Шукають давно, /1 не можуть знайти / Якогось графа / Років тридцяти. / Ви, панове, в Малахітовій залі / Цього перевертня не зустрічали? (Рос.)

5

Чую голос із прекрасної далечі — / Ранковий голос у срібній росі. / Чую голос, і заманлива дорога / Крутить голову, як в дитинстві карусель. / Прекрасна далеч, не будь до мене жорстока, / Не будь до мене жорстока, жорстока не будь! / Від чистого джерела до прекрасної далечі, / До прекрасної далечі я починаю путь. / Чую голос із прекрасної далечі — / Він кличе мене в чудові краї. / Чую голос, голос питає суворо: / А сьогодні що для завтра зробив я? / Прекрасна далеч, не будь до мене жорстока, / Не будь до мене жорстока, жорстока не будь! / Від чистого джерела до прекрасної далечі, / До прекрасної далечі я починаю путь… (Рос.)

6

Ось тобі маєш! (Рос.)