Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Сімнадцять спалахів весни 📚 - Українською

Читати книгу - "Сімнадцять спалахів весни"

277
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сімнадцять спалахів весни" автора Юліан Семенов. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 80
Перейти на сторінку:
марки його автомобіль?

— Якої марки ваш автомобіль? — знову закривши трубку долонею, спитав Шелленберг.

— «Хорх».

— Та не закривайте ви долонею трубки, — долинув голос Мюллера, — хай візьме трубку Штірліц.

— Ви що, всевидець? — спитав Шелленберг.

Штірліц узяв трубку й сказав:

— Хайль Гітлер!

— Добрий день, дружище, — відповів Мюллер. — Номерний знак вашої машини часом не ВКР-821?

— Саме так, обергрупенфюрер…

— Де вони сіли вам на хвіст? На Курфюрстендам?

— Ні. На Фрідріхштрасе.

— Відірвалися ви від них на Ветераненштрасе?

— Так точно.

Мюллер засміявся:

— Я їм в'язи поскручую — називається робота! Не хвилюйтесь, Штірліц, за вами йшли не злочинці. Живіть собі спокійно в своєму лісі. Це були наші люди. Вони водять «хорх», схожий на ваш… Одного американця з південних штатів. Кажу вам, живіть собі, як жили, але якщо мені, понад усяке сподівання, сплутавши вас знову з американцем, донесуть, що ви буваєте в «Цигойнакеллер» на Кудам, я покривати вас не стану…

«Цигойнакеллер» — «Циганський підвал» — невеличкий кабак, куди було заборонено ходити військовим і членам партії.

— А коли мені треба там бувати в службових справах? — спитав Штірліц.

— Все одно — посміхнувся Мюллер, — якщо хочете призначати зустрічі своїм людям в клоаках, краще йдіть у «Мехіко».

Це був «хитрий» кабак Мюллера, в ньому працювала контррозвідка. Штірліц знав це від Шелленберга. Той, звичайно, не мав права говорити про це: було видано спеціальний циркуляр, який забороняв ходити в «Мехікобар» членам партії і військовим, тому наївні балакуни вважали себе там у повній безпеці, їм і на думку не спадало, що кожен столик прослухує гестапо.

— Тоді спасибі, — відповів Штірліц. — Якщо ви мені даєте санкцію, я призначатиму зустрічі з моїми людьми саме в «Мехіко». Але коли мене візьмуть за барки — я прийду до вас по допомогу.

— Приходьте. Завжди буду радий бачити вас, дружище. Хайль Гітлер!

Штірліц повернувся до себе з дивним почуттям: взагалі він повірив Мюллерові, бо той грав з відкритими картами. Але чи не занадто з відкритими? Почуття міри — це найголовніше в будь-якій роботі. В розвідці — особливо. Часом навіть надмірна підозріливість здавалася Штірліцу менш небезпечною, ніж зайва відвертість.

«Мюллеру.

Цілком секретно. Надруковано в одному примірнику.

Сьогодні о 19.42 об'єкт викликав службову машину ВКН-441. Об'єкт попросив шофера відвезти його до зупинки метро «Міттльплац». Тут він вийшов з машини. Спроба виявити об'єкт на інших зупинках не мала успіху.

Вернер»

Мюллер сховав це донесення в свою пошарпану папку, де лежали надзвичайно секретні й дуже важливі справи, і знов повернувся до вивчення матеріалів про Штірліца. Він відзначив червоним олівцем те місце, де повідомлялося, що вільний час об'єкт полюбляє проводити в музеях, призначаючи там побачення своїм агентам.

Міра довір'я

Обергрупенфюрер СС Карл Вольф передав листа особистому пілоту Гіммлера.

— Якщо вас зіб'ють, — сказав він лагідним голосом, — на війні як на війні — все може бути, ви мусите цього листа спалити ще до того, як відстебнете лямки парашута.

— Я не можу спалити листа до того, як відстебну лямки парашута, — відповів педантичний пілот, — бо мене тягтиме по землі. Але перше, що я зроблю, відстебнувши лямки, — то це спалю листа.

— Добре, — посміхнувся Вольф. — Що ж, погодимося на цей варіант. Причому ви мусите спалити листа, навіть коли вас підіб'ють над рейхом.

У Карла Вольфа були всі підстави побоюватись: якщо його лист потрапить до рук будь-якої іншої людини, крім Гіммлера, — долю його буде вирішено.

Через сім годин листа розпечатав Гіммлер.

«Рейхсфюрер!

Зразу ж, як тільки я повернувся до Італії, почав розробляти план виходу на Даллеса: не в організаційному аспекті, а, скоріш, у стратегічному. Дані, які є в моєму розпорядженні, дали мені змогу дійти головного висновку: союзників так само, як і нас, тривожить реальна перспектива створення в Північній Італії комуністичного уряду. Навіть якщо такий уряд створять чисто символічно, Москва матиме прямий шлях до Ла-Маншу — через комуністів Тіто, з допомогою італійських комуністичних вождів і Моріса Тореза. Отже, виникає близька загроза створення «поясу більшовизму» від Белграда, через Геную, — в Канни і Париж.

Моїм помічником в операції став Еуген Дольман — його мати, до речі, італійка, має найширші зв'язки серед вищої аристократії, настроєної пронімецьки, але антинацистськи. Для мене ж поняття «Німеччина» і «націонал-соціалізм» нероздільні, і, оскільки німецькофільські настрої фрау Дольман превалюють над іншими, я вважав за доцільне залучити Еугена для розробки деталей операції, бо зв'язки його матері могли нам знадобитися в плані відповідної обробки союзників.

Я вирішив, і Дольман узявся, через італійські канали, проінформувати Даллеса, що смисл можливих переговорів полягає в тому, щоб Захід зміг узяти під контроль усю Північну Італію до того, як хазяями становища стануть комуністи. Причому ми вважали, що ініціатива має йти не від нас: мені здавалося доцільнішим, щоб союзники «дізналися» про ці мої настрої через свої агентурні можливості. Тому я дав санкцію Дольманові провести таку операцію: за відомостями гестапо, молодший офіцер танкових військ СС Гідо Ціммер, як було помічено, часто розмовляв з італійцями про те, що війну програли і становище безнадійне. На дружній вечірці, куди «випадково» потрапив Дольман, він, перед самим ранком, коли вже багато випили, сказав Ціммеру, що стомився від цієї проклятущої, безцільної війни. Агентурна розробка дала мені змогу з'ясувати, що вже наступного дня Ціммер у розмові з бароном Луїджі Паріллі сказав: коли вже Дольман проклинає війну, то це означає, що так само думає і Карл Вольф, а в руках Вольфа — доля всієї Північної Італії і всіх німецьких військ, розквартированих тут. Луїджі Паріллі в минулому був представником американської компанії «Келвілейшн корпорейшн», і його контакти з Америкою тут широковідомі, хоч він завжди підтримував режим дуче. До того ж його тесть — крупний ліванський банкір, зв'язаний як з британським, так і з французьким капіталом. Розмови Ціммера з Паріллі було цілком досить, щоб Дольман запросив Гідо Ціммера на конспіративну квартиру і виклав йому всі зібрані на нього компрометуючі дані. «Цього достатньо, щоб зараз же відправити вас на шибеницю, — сказав він Ціммеру, — врятувати вас може лише одне — чесна боротьба за Німеччину. А в цій боротьбі важливі й дипломатичні, невидимі бої». Одним словом, Ціммер дав згоду працювати на нас.

Назавтра Ціммер, зустрівшися з бароном Паріллі, вже говорив йому, що тільки вождь СС в Італії Вольф може врятувати Північну Італію від комуністичної загрози, яку несуть із собою партизани, що орудують у горах і в містах по всій країні, але, звичайно, якби він діяв разом

1 ... 34 35 36 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сімнадцять спалахів весни», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Сімнадцять спалахів весни» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Сімнадцять спалахів весни"