Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Дванадцять китайців і жінка 📚 - Українською

Читати книгу - "Дванадцять китайців і жінка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дванадцять китайців і жінка" автора Джеймс Хедлі Чейз. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 49
Перейти на сторінку:
кинув Феннер.

Нулен почав неспокійно м'яти руки.

— Забирайся звідси, — прохрипів. — У мене алергія на приватних детективів.

— У нас із тобою буде спільна робота, — Феннер суворо подивився на товстуна. — Поліцію до цього не залучатиму.

Нулен злісно повторив:

— Забирайся!

Особливо не напружуючись, Феннер поцілив йому в щелепу. Нулен смикнувся, й лише жирні сідниці втримали його від падіння. Феннер зіскочив зі столу і став так, щоб одночасно бачити усіх трьох.

Рука Баґсі полізла у внутрішню кишеню. На його обличчі читалася нерішучість.

Феннер застеріг:

— Не смикайся! Тілько-но порухаєшся, і я прострелю тобі довбешку.

Баґсі висмикнув руку й натомість розгублено почухав нею потилицю.

— Гадаю, мені краще ушитися звідси...

— Якщо ти не повний бовдур, то залишишся, — рівним тоном мовив Фернер. — Карлоса може дуже зацікавити, чим ти так довго займався з детективом.

Баґсі позеленів.

— Я ж не знав, що ти сищик, — в'яло протягнув він.

Феннер хмикнув.

— Розкажи про це Карлосові — мені не треба.

Баґсі повагався і залишився стояти, опершись на одвірок.

Феннер перевів погляд на Нулена, котрий сидів, масуючи щелепу. Його враз полишила уся войовничість.

— Гаразд, — мовив Феннер. — Тож до діла. Тепер ми з тобою спробуємо вибити Карлоса та його банду з міста. Баґсі може перейти на наш бік або повернутися до Карлоса. Мені начхати, що він робитиме. Якщо повернеться, то йому доведеться багато чого пояснювати Карлосу. А якщо залишиться, то отримуватиме щотижня п'ятсот баксів, аж поки ми не завершимо нашу роботу.

Очі Баґсі поспішно проясніли:

— Мене ця сума влаштовує.

Феннер поліз у гаманець, витягнув звідти пачку грошей, зібгав їх у грудку і кинув Баґсі.

— Це тобі для початку.

Нулен мовчки спостерігав за всіма цими маніпуляціями. Феннер знову підійшов до нього і примостився на кінчику стола.

— То як дивишся на те, щоби стати королем цього міста? — запитав він. — А саме ним ти і станеш, якщо трохи попрацюєш зі мною.

— Що від мене необхідно? — запитав Нулен хрипко.

— Збери усіх своїх людей, а ми з Баґсі трохи розворушимо це осине гніздо. Захопимо усі Карлосові човни й наведемо шерех у всіх його закладах. А потім почнемо полювання на нього самого.

Нулен заперечно хитнув головою.

— Я на це не піду.

— Ах ти, горе-стрілець! Наклав у штани з переляку?

— Ніколи не працював з лягавими й не буду.

— Ти мене не зрозумів. Чотири дні тому Карлос відвіз мене у порт і жорстко попрацював зі мною. Мені вдалося втекти. Тож тепер це моя особиста справа, і я не маю наміру залучати до цього поліцію.

Нулен знову хитнув головою.

— У такі ігри не граю.

Феннер розсміявся.

— Що ж, доведеться змусити тебе до цього.

Він зістрибнув зі столу.

— Ти зі мною? — запитав у Баґсі.

Той кивнув.

— Буду тут поблизу, — відповів.

Феннер повернувся до Глорії.

— Підійди-но сюди, лялечко! Спробуймо втрьох умовити цього недоумка.

Глорія підвелася.

— Я також не хочу брати участь у такому.

Феннер осяйно усміхнуся до неї.

— Яка ганьба! — люб'язно мовив, підходячи до неї та беручи її попід руку. — Але ти — не Нулен, і робитимеш те, що я тобі наказуватиму.

Нулен прохрипів:

— Облиш її.

Феннер не звернув на його слова жодної уваги.

— Ходімо, — звелів, і обоє з Глорією вийшли з кімнати, причому вона зробила це неохоче.

На вулиці Феннер сповільнив ходу і сказав Глорії:

— Їдьмо до тебе.

Глорія хитнула головою:

— Я вже казала тобі, що в мене нема свого помешкання.

Феннер посміхнувся.

— То поїдемо туди, де ти тримаєш свій одяг. Твоя вечірня сукня виглядає дивнувато серед білого дня.

Глорія трохи повагалася, потім резюмувала:

— Послухай, я справді не хочу бути замішаною в усю цю історію з Карлосом. Вибач мені, будь ласка!

Феннер грубо заштовхнув її в машину.

— Надто пізно, красуне! — констатував він уже без приязні. — Я не можу дозволити, щоб тебе пристрелили, як куріпку — хто б то не був. Тепер ти просто змушена якийсь час триматися мене.

Вона зітхнула.

— Гаразд. У мене є квартирка недалеко від пірса Губок.

Феннер кивнув Баґсі:

— До пірса Губок, швидко!

Баґсі заліз у машину, і Феннер ступив за ним слідом. Сів поруч із Глорією, поставивши сумки між ногами.

— Незабаром у цьому містечку завариться така каша! — проголосив він. — Можливо, я досягну свого, можливо — ні, але що б зі мною не сталося, Карлос піде першим.

Глорія сказала:

— Мені чомусь здається, що ти дуже не любиш того хлопця; чи, може, помиляюся?

Феннер дивився прямо перед собою, не відводячи погляду від дороги. Очі його були холодні.

— Ти права, — кинув.

За півмилі від пірса Губок стояло, затінене пальмами, невеличке бунгало. Баґсі промчав повз мальовничий парк і різко загальмував перед входом у віллу. Широка веранда, закрита зеленими віконницями, опоясувала будинок; на вікнах також були дерев'яні зелені віконниці.

Феннер вийшов з машини, і Глорія поспішила за ним, на ходу пояснивши Баґсі:

— Гараж позаду будинку.

— У тебе є авто?

— Так, а що?

Феннер поглянув на Баґсі.

— Відвези орендовану машину назад. Будемо їздити на авто цієї красуні. Ми не можемо дозволити собі бути такими марнотратними.

Глорія махнула рукою:

— Мені байдуже.

— А в тебе є прислуга? — запитав Феннер, озираючи будинок.

— Є економка, яка веде господарство.

— Добре. Баґсі поки що допомагатиме їй.

Феннер знову повернувся до Баґсі.

— Отож, відвозь машину і негайно повертайся. Міс Лідлер попередить економку про твій приїзд. Займатимешся хатніми справами, допоки не знадобишся мені. Второпав?

Баґсі знизав плечима:

— Гроші платиш ти, — і хвацько вирулив на під'їзну алею.

Феннер зайшов у бунгало слідом за Глорією. Це було затишне кубельце. Звідкілясь вишмигнула маленька мулатка, і Глорія махнула їй рукою.

— Це — містер Феннер. Він залишиться у нас на якийсь час. Приготуй нам ленч!

Жінка швидко оглянула Феннера. Йому не дуже сподобалась її надто тямуща посмішка, хоча служниця відразу ж вийшла геть.

Глорія відчинила двері наліво.

— Заходь сюди і перепочинь, поки я переодягнуся.

— Із задоволенням! — відповів Феннер і зайшов у кімнату. Там усе було зручним: дивани, а на них великі подушки та крихітні подушечки.

1 ... 34 35 36 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дванадцять китайців і жінка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дванадцять китайців і жінка"