Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 126
Перейти на сторінку:
class="p1" style="">Без хліба пхнули. Жінка мре

Із голоду на переднівку,

У наймах діти… Тато де?

Сидить в шинку і п'є горівку.

 

1881

 

II. ВЕЛИКДЕНЬ

 

 

Я

Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?

 

Він

А де ж маю бути? Ще добре, що тут

Посидіти ось супокійно дають,

А вип’єш що, з хати надвір не женуть.

 

Я

Великдень! Від самого досвітку чуть:

Воскреснії дзвони гудуть та гудуть!

А звичай наш каже старому й малому

В той день бути дома.

 

Він

Нема в мене дому.

 

Я

Ну… дому нема, збудувати не вспів…

Та ні, я не теє сказати хотів,

А те, що, діждавшись воскресної днини,

В родині пробудь.

 

Він

Я не маю родини.

 

Я

Га, так, твоя правда! Не маєш родини!

Чи також не маєш дівчини-дружини?

Вона розговорить, вона приголубить -

У неї б пробув…

 

Він

Хто бідно́ту полюбить?

В господаря вчора весь день я робив.

Надвечір, що згода, мені заплатив -

На свята не просить, скупенько й самому.

Іди! А куди? Без родини, без дому…

Ну, звісно, в шинок. Дещо вип’єш, закусиш,

Зате й за ночліг вже платити не мусиш!

Просидиш так свята, коби до посвят,

Та й знов тра нової роботи шукать.

 

1881

 

III. МАКСИМ ЦЮНИК 20

 

 

Дев'ять ще годин кричав ти,

Як та штольня завалилась,

Де, нещасний, працював ти,-

Дев'ять ще годин конав ти.

 

А юрба їх там тіснилась,

Слухаючи крику твого,

Та рука й одна не ймилась,

До рятунку не стулилась.

 

Дев'ять ще годин страшного

Ко́нання - чи не замного

Горя випало для того,

Хто за весь свій вік не взнав

 

Дев'яти годин розкішних,

Дев'яти новин потішних,

В вічній нужді, сльозах вічних

Весь свій вік не жив - конав?..

 

1881

 

IV. МИХАЙЛО

 

 

Добрий був газда́ Михайло,

Тихий чоловік:

По-сусідськи, згідно, гарно

Проживав свій вік.

 

Все веселий, хоч убогий,

Других веселив.

«Чень, ще станемо на ноги!» -

Раз в раз говорив.

 

Та не довелося стати,

Бо тісний став час,

Треба гнутись і мовчати

І платить раз в раз.

 

То Михайло хоч сміявся,

Та гірким сміхом:

Страх взнаки йому давався

Орендар з довгом.

 

Аж вкінці злі дні настали:

Орендар вчепивсь,

Грунт за довг зліцитували,

А газда розпивсь.

 

І щодень в шинку однако

Він в куті сидів,

І сміявся, і балакав,

І «мандрони плів».

 

Швидко нивку жид послідню

За горівку взяв

І з хатини жінку бідну

Геть з дітьми нагнав.

 

Жінка голосно ридала,

Йдучи здовж селом,

Вголос мужа проклинала,

Ставши під шинком.

 

А Михайло коло кварти

У шинку сидів

І сміявся, строїв жарти

Та «мандрони плів».

 

Вийшов, спорожнивши мірку,

І вже не прийшов:

Жид го рано на одвірку

Звислого найшов.

 

1881

 

V. БАБА МИТРИХА

 

 

«Я, кумко Йванихо, вмираю!

Не дав мені господь діждати,

Щоб свого Климка́ оглядати,

Як верне з далекого краю!

Погнали його на край світу,

І вістки від нього нема,

І годі мені вже по шляху глядіти

За ним! Наступає зима,

Сніг білий дорогу заносить,

В очах мені меркне вже світ…

Смерть, кумко, надходить, хоч що ви кажіть,

Душа вже з гостини додому ся просить.

 

Я, кумко Йванихо, вас прошу:

Остатню ще волю вчиніть!

Ось тут, в тій хустині, дивіть,

П’ять римських паперами ношу.

Се я заробляла три літа,

Складаючи гріш до гроша,-

То, кумко, на погріб ви мій оберніте,

Як з тілом розстанесь душа.

А тут, в другім розі хустини,

Є сріблом п’ять ринських, дивіть!

Се, кумочко, ви для моєї дитини,

Як біднятко з війська прийде, збережіть!

 

Я, кумко Йванихо, робила

Гіренько на грошики ті:

Ні смачно я в’їла, ні впила,

Дрижала не раз на сльоті.

То, чень, хоч синок мій єдиний

З них ко́ристь якую пізнасть,

Заплаче за мною сльозами рясними,

«На боже» за душеньку дасть».

 

Ще трохи Митриха стогнала

Та й вмерла в куми у сінцях,

А в той сам день карта в село причвалала,

Що син її в Босні від кулі поляг.

 

1881

 

VI. ГАЛАГАН 21

 

 

«Мамо! мамо! - кличе Йван,

Хлопчик, може, шести літ.-

Подивіться, подивіть,

Маю дзіньо, галаган!»

 

«Де ж ти, синку, теє взяв?

Чом ти, синку, так дрижиш?

Боже, босий десь бував,

Босий по снігу біжиш!»

 

«То мені паничик дав…

Я з ним бігав по снігах:

Я босоніж, а він мав

Черевички на ногах.

 

«Як мя зловиш, дзіньо дам!» -

Так він мовив та й побіг.

Я… дігнав його… ма… мам…»

«Синку, синку, що тобі?»

 

Зсинів, наче боз, Іван,

Зціпив зуби, одубів,

З ручки випав галаган -

Впав на землю і зомлів.

 

А за тиждень в неділю,

Плаче мати - пропало!

Пройшла коса по зіллю,

Бідне зілля

1 ... 34 35 36 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."