Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Не моя, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Не моя" автора Елла Савицька. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 34 35 36 ... 165
Перейти на сторінку:
Глава 5 (4)

 

- Добре там час провела? - запитав аби відвернути її від похмурих думок. Повернути ту посмішку, яка змушувала його серце заходиться від щастя.

- Дуже добре. - відповіла знехотя, але погляд на хлопця підняла. Посміхнулася слабо, а потім і зовсім в спальню пішла, побажавши всім на доброї ночі.

Настрій пропав. Хотілося просто лягти і заснути, і щоб завтра їх обох будинку вже не було. Чоловіка - тому що навіть після такої кількості часу він не міг повести себе нормально і потерпіти кілька хвилин, хоча б для того, щоб не принижувати її перед Стасом. А Стаса, тому що поруч з ним вона відчувала себе незатишно. Вона то злилася на нього, то сміятися хотіла, коли він раптово сам сміявся. Заразливо і тепло. Грав він так? Зрозуміти було складно, але її більше лякала власна реакція. Ніяк не могла повірити, що дійсно тіло і головне мозок реагують на його близьку присутність, посилаючи по кровоносних судинах порції адреналіну. Вона заплуталася. Можливо, якби Вітя приділяв їй більше часу, демонстрував хоча б мізерними вчинками свої почуття, її організм б не реагував так на Стаса. Ймовірно, це просто брак уваги.

Через якийсь час двері в спальню відкрилися, впускаючи світло з коридору, і Настя помітила порядком напідпитку чоловіка, що знімає на ходу піджак і прямує в бік ліжка.

- Кохана, ти спиш? - запитав і ліг поруч з нею, стягуючи з себе штани. Настя не відповіла. - Ейййй, Настяяяя ... - протягнув він, схилившись до її обличчя. - Я скучив, кохана! - дівчину обдало п'яним диханням, і саме це послужило спусковим механізмом.

- Ти знущаєшся? - різко сівши на ліжку, вона втупила в чоловіка сердитий погляд.

- Не зрозумів…

- Ти приїжджаєш через два тижні після нашої останньої зустрічі, і навіть не можеш дочекатися, поки я спущуся до вечері, а зараз приходиш і заявляєш, що скучив!

- Ти образилася? Настя, ти що дитина? - спершись однією рукою на ліжко, чоловік присів, вдивляючись в темряві в обличчя дружини.

- При чому тут дитина? Ти перед чужою людиною просто показав наскільки сильно тобі на мене плювати.

- Так з чого ти взяла, що мені плювати? - нервово пересмикнув плечима Віктор.

- А хіба ні? Ти ж не хотів, щоб я в ЛА приїжджала. Майже не дзвонив. В чому справа? У тебе хтось з'явився? Так скажи мені про це в обличчя!

- Що за нісенітниці ти несеш? - чоловік, здається, миттєво протверезів. - Я пояснив тобі чому не хотів, щоб ти приїжджала. Тому що я майже весь час працював. Тобі б там було нудно. А так ти провела час з батьком і подружками своїми в Нью-Йорку. У вільні дні я приїжджав до тебе. Я ж про тебе дбаю в першу чергу. Так про таке життя будь-яка баба мріє! Гуляй не хочу, і чоловік біля себе, як собаку не тримає!

- А я не будь-яка баба! - психанула Настя. - Я поруч хочу бути з чоловіком, який мене любить, і якого я люблю! І якщо ти цього не розумієш, то схоже наші відносини котяться туди, звідки вже немає шляху назад. - встала з ліжка і схопивши свою подушку вийшла з кімнати, грюкнувши дверима. Ночувати пішла в другу гостьову спальню, а через деякий час почула, як двері знову відкривається. Навіть не повернулася, коли ліжко прогнулося і на її стегно лягла рука чоловіка. Бачити його не було ніякого бажання.

- Ну, пробач мені, кохана, - сказав обережно на вухо, впевнений, що дружина все-одно не спить. - Я занадто багато часу присвячую роботі. Це не означає, що я тебе не люблю, просто домігшись того, про що давно мріяв, я забув про найголовніше - про людину, яка весь час була поруч. Про тебе. Я виправлюся, Настя. Обіцяю! - дівчина мовчала, втупившись порожнім поглядом в темряву. Скільки ще таких обіцянок буде? Як довго потрібно чекати, щоб чоловік згадав, що вона не річ? - Повір мені, кохана! - прозвучало у самого вуха, але на цей раз його прохання не принесли миттєвого успіху. Може, Вітя і правда запрацювався. Недарма кажуть, що бути заміжньою за творчою людиною коштує величезних зусиль. Миритися з перепадами настрою, частою відсутністю. З цим вона давно звикла. Але відверте нехтування нею останнім часом ніяк не додавало дівчині впевненості в тому, що чоловік її все ще любить.

- Подивимося, - все, що змогла беземоційно відповісти дівчина. Сьогодні Віктор навіть не поліз до неї з приставаннями. Хоча зазвичай цим і закінчувалися всі сварки. Він просто заснув поруч із нею.

Вранці Стас, проходячи повз гостьову кімнату, помітив крізь незачинені двері сплячу сімейну пару. Віктор спав, розвернувшись спиною до дружини, а її рука знаходилася на його плечі. Хлопець викликав таксі і поїхав, не чекаючи, поки прокинеться Віктор. А головне Настя. Саме її він зараз хотів бачити найменше.

Влетів до квартири, з ноги валізу в кут штовхнув, і шафу від люті мало не розгромив прямо в коридорі. Матюкав її, лаявся. Кісточки пальців збив відбиваючи грушу в спортивному залі, куди попрямував через десять хвилин. Треба було зігнати все те, що пожирало зсередини. Та він з розуму по ній сходив. У нього руки тремтіли від бажання підносити її до небес і світ до ніг покласти, а вона лягає під того, хто навіть спить, розвернувшись до неї спиною. При цьому Стас не сліпий. Бачив, що він їй небайдужий, хоч дівчина і намагалася зобразити протилежне. Як вона дивилася на нього в спальні. Його струмом вдарило так, що перед очима потемніло, коли рука Насті йому на груди лягла. Та й її теж. Відскочила, як від чумного, тому що теж відчула це. А потім ноги пішла перед Свіридовим розсовувати. І це при тому, що Стас спав через дві кімнати від них. Спортзал не допоміг. Його трясло, всередині все вивертало, як тільки їх разом уявляв. Прийняв душ і пішов пити в перший-ліпший бар. Не допоміг спорт - доб'є алкоголем. Цей завжди допомагає. Ненадовго. Ілюзорно. Але допомагає.

Через півгодини, коли перша пляшка текіли була випита, а поруч вже сиділи дві дівчини, імена яких Стас не згадав би, навіть якби йому заплатили, в кишені його джинс завібрував смартфон. Ромич. Задоволена усмішка розтягла губи. Ось його він був радий бачити завжди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 34 35 36 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не моя, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не моя, Елла Савицька"