Читати книгу - "Додому"

Але, як і переважна частина Мангеттена, район Мітпекінґ зазнав інших перетворень. Це почалося частково тому, що людей вабить протизаконне, — все аморальне, якщо хочете, — але тоді, звісно, багаті, спраглі відчуття небезпеки, схотіли ходити на той, «темний» бік якомога комфортніше й безпечніше. Так розпочалася джентрифікація. Елітні бутики вели торгівлю у модно декорованих нетинькованою цеглою приміщеннях. Занехаяні нічні клуби переповнилися хіпстерами. Ресторани почали обслуговувати так званих яппі. Старі іржаві надземні залізничні колії перетворилися на засаджену деревами алею для променаду під назвою Гай-Лайн.

Район Мітпекінґ був тепер чистим і безпечним, куди можна було привести своїх дітей, одначе, коли стається щось подібне, куди ж дівається аморальний елемент?

Майрон глянув на годинник. Була вже північ, коли нарешті з модного нічного клубу «Суброза» нетвердою ходою вийшов чоловік. Він був п’яний. Він відростив бороду, був убраний у фланелевий одяг, і — Боже милий! — невже він зав’язав волосся у «гульку» на потилиці? Він обвив рукою, як паском, талію молодої — занадто молодої — жінки. І хоча слова «криза середнього віку» не були витатуювані в нього на чолі, варто було б це зробити.

Шпортаючись повсякчас, вони пішли вулицею. Чоловік витягнув свої ключі від автомобіля й натиснув на кнопку дистанційного управління. Писк сигналізації його БМВ указав на місце паркування. Майрон перетнув дорогу й наблизився до них.

— Привіт, Томе.

Чоловік, а то був колишній Есперанси, обернувся до нього.

— Майроне? Це ти?

Майрон стояв і чекав. Здається, Том трохи протверезів. Принаймні стояв він рівніше.

— Сідай у машину, Дженні, — сказав він.

— Я Джері.

— Так, вибач. Сідай у машину. Я приєднаюся до тебе за мить.

Дівчина продефілювала повз них на своїх підборах. Із третьої спроби вона спромоглася відчинити двері пасажирського сидіння й залізти всередину.

— Чого тобі? — запитав Том.

— Ти що, справді зав’язав собі «гульку»? — Майрон показав на його голову.

— То ти тут, аби покепкувати?

— А от і ні.

— Тебе прислала Есперанса?

— Аж ніяк, — сказав Майрон, — вона й уявлення не має, що я тут. Я був би вдячний, якби ти їй не казав.

Пасажирські дверцята відчинилися.

— Щось мені зле, — промимрила Джері.

— Не смій блювати в моїй машині, — Том обернувся до Майрона, — То чого ти хочеш?

— Я хочу вмовити тебе помиритися з Есперансою. Заради неї. І заради вашого сина.

— Ти знаєш, що вона мене кинула, так?

— Я знаю, що ваш шлюб не склався.

— І ти вважаєш, що це моя провина?

— Не знаю. Мені байдуже.

Чимала зграя молоді вивалила з клубу, сміючись і лаючись так огидно, як лаються лише п’яні в «зюзю». Майрон несхвально похитав головою. — Тобі не здається, що ти вже застарий для цього, Томе?

— Так, ну, знаєш, я був одружений, моє життя було усталене…

— Годі вже, — сказав Майрон. — Припини оббріхувати її.

— А то що?

Майрон нічого не відповів.

— Що, думаєш, я тебе боюся?

— Гадаю, мене зараз знудить, — гукнула Джері.

— Тільки не в машині, люба, гаразд? — Том повернувся назад до Майрона. — Я тут зараз заклопотаний.

— Так, це помітно.

— Гарнюня, правда?

— Ще й яка! — погодився Майрон. — А ще й коли от-от виблює… О-о, так, я аж завівся…

— Послухай, Майроне, без образ. Ти славний хлопець. І не такий ти вже й грізний. Просто відчепися, добре?

— Есперанса — гарна мати, Томе. Ми обидва це знаємо.

— Це не основне, Майроне.

— А могло би бути.

— Не хочу видатися нескромним, — сказав Том, — але знаєш, чому я такий успішний?

— Тому що твій татко багатий і дав тобі купу грошей?

— Ні. Тому що я б’ю у найвразливіше місце. Тому що я перемагаю.

Ніколи не програє. Дряпніть хлопця, який завжди торочить про те, що він переможець, чи що він сам себе зробив, чи що він сам витяг себе з болота, — і під цією маскою побачите маленького хлопчика, якому все підносили на блюдечку. Здається, їм просто необхідно відшукати якусь слабину, щоб виправдати свій неймовірний талан. Щось на кшталт: Не може бути, щоб це все перепало мені волею долі або випадку. Напевно, я особливий.

— Томе, я прошу тебе, будь розсудливим.

— Саме це ти хотів мені повідомити?

— Так.

— Ну що ж, дякую. Я на межі перемоги. Твоя поява, — вказав він на Майрона, — доказ цього. Вона впадає у розпач. Перекажи їй, щоб вона поцілувала мою дупу.

— Я тобі вже сказав: Есперанса не знає, що я тут. Я просто вважаю, що ти повинен вчинити правильно.

— Заради неї?

— Заради неї. Заради Гектора. Заради себе.

— Заради мене?

— Думаю, для тебе так буде найкраще.

— Що ж, мені по цимбалах те, що ти думаєш. Йди додому, Майроне.

— Піду, — кивнув Майрон.

Том чекав. Майрон почав перетинати вулицю, а відтак зупинився й красиво обернувся, як Коломбо.

— О, до речі…

— Що ще?

— Я бачив Уїна, — Майрон старався не всміхатися.

На вулиці запала тиша. Здалося, що навіть стихла музика, яка долинала з нічного клубу.

— Брешеш!

— Ні, Томе, не брешу. Він повертається додому. І коли він повернеться, я впевнений, він захоче тебе навідати.

Том стояв там заціпенілий. Джері, досі в машині, не витримала і виблювала так гучно, що аж вікна забряжчали. Том досі не рухався.

Майрон дозволив собі всміхнутися, махнувши на прощання рукою.

— Добраніч.

Розділ 18

Ранок у Нью-Джерсі був ясним і безхмарним.

Величезні неонові літери на південному боці платного мосту Ловер-Трентон висвічували рекламний слоган: «Трентон робить, світ бере». Напис установили ще 1935 року, й, можливо, за тих часів, коли заводи працювали на всіх парах, виробляючи лінолеум, кераміку та інші матеріали, в цих словах була частка правди. Але не тепер. Трентон був столицею Нью-Джерсі, де розташувався уряд штату, а отже тут юрмилася сила-силенна політиків з їхніми постійними скандалами, від чого все місто, якщо добре подумати, мало вигляд такий самий чесний, як і реклама на мосту.

Проте Майрон і досі любив цей штат, і кожен, хто хоч трохи мав про нього уявлення, знав, що Нью-Джерсі не належала першість в урядовій корупції. Можливо, політичні скандали й були гучнішими за інші, а втім, тут все було яскравим. Складно дати визначення Нью-Джерсі, тому що місто було немов збірна солянка. З півночі він був околицею Нью-Йорка. З південного заходу — околицею