Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Хелена не вірила в це, адже Ансел теж зміниться, найімовірніше, вона ніколи його не побачить, але доведеться пожертвувати цим заради нормального життя Еймарка. Занадто багато вони всі втрьох втратили.

–Що буде з Анабелль? – запитав Еймарк.

–Ти станеш її батьком, коли прийде час. Тільки тепер у неї будуть нормальні бабуся з дідусем. – намагалася переконати його Хелена.

–Ти впевнена, що нам варто це робити? – сумнівався Хайден.

–Якщо на одного лиходія в магічному світі буде менше... –вона обернулася на Грейскіна.–Я буду тільки рада.

–Це помилка.– відповів Еймарк, хитаючи головою.

–Канва часу може розірватися. Весь час може зникнути! – кричала Амалі.

–Я маю ризикнути.– сказала Хелена.– Я маю врятувати сім'ю.

Хелена міцно обійняла Корнеліуса, розуміючи, що швидше за все більше не зустрінеться з ним. Вона взяла Еймарка за руку.

–Ми будемо разом, чуєш? У тебе буде сім'я.– сказала вона.

Еймарк розгублено опустив очі.

–Але все навколо зміниться...

–Може, так і має бути? – запитала вона в нього.

Хайден і Хелена взялися за руки, і Хайден взявся перемотувати час, повернувши Грейскіна в день пожежі, вони побачили, що той, ігноруючи пожежу в лісі, де зберігався Гримуар, побіг до будинку, витягнувши звідти сина і вагітну дружину. Хайден спробував повернути всіх у той самий час, але його сила зникла. Еймарка поруч не виявилося, Хелена і Хайден виглядали як Реджина і Реджинальд, уже без накладення чар. Повернувшись до дідуся Джима, графа Земського, який з дружиною вже багато століть не могли пізнати батьківського щастя, вони забрали маленького Еймарка і влаштувалися в одному з сіл на окрузі Ґотліна.

Через якийсь час вони дізналися про поповнення в родині графа, чому були невимовно раді. Їхня пам'ять про цикл Хелени і Хайдена була при них. Судячи з усього, їхні чари торкнулися всього Ґотліна, але не їх самих. Еймарк виглядав молодшим за свій вік, про повернення в часі нічого не пам'ятав, займатися магією і розвивати дар читання душ, відмовлявся. Вони любили його, давши хлопчикові все: гарний дім, любов, турботу й увагу. Але, схоже, занадто постаралися. Зніжений у турботі хлопчик, не цікавився магією, у зв'язку з чим Айріал не був відісланий у часі, пророцтво зникло, тому що Дженніфер не дізналася про власний дар і не приєдналася до Найджела та інших. Прокляття було накладене на Ґотлін без допомоги Ельги, оскільки магічний світ був під загрозою, чотири леді темряви змусили всіх змінити цикли і втратити пам'ять. Місто виглядало старим, низка будівель і розбудов зникла, бо ніхто не налагоджував життя Ґотліна. Місто застигло в часі, Реджина більше не могла цього змінити, втративши сили відновлювати час. Острів дзеркал не був створений, маги часу були загублені в місті, їхні дари не з'явилися до них. Найджел та інші маги змінили цикли і не згадали про своє призначення. Найджел і Есме не прийшли до палацу Ґотліна. Після чергового нападу на палац Містифікатор убив Ельгорта, забравши його серце, але не відправив його душу в Мавзолей, у зв'язку з чим Ельгорт не був врятований звідти. Після перезапуску, Містифікатор змінив цикл, і більше про нього ніхто не чув. Палац не був розчаклований, батьки клану не відродилися. Старла–Кассіопея не дізналася про власний дар, королівство Сердець продовжувало страждати від королеви–вбивці. Хелена не народилася у своєму циклі й тому, Королівство Левів залишилося загубленим, а Джіа, Ірві та Ернст так і жили в образах левів. Хайден не народився в новому циклі і його боязкий друг, зустрівши одного разу тих, хто міг би стати для нього друзями, просто промовчав, загубивши їх назавжди. Анабелль не народилася і не написала початок для розвитку історії Едріана. Вовча зграя так і не була зібрана. Кес залишився живий, адже Рой ніколи не зустрічав Іаду.

–Нам потрібно щось робити.– сказав Реджинальд. – Замок Верховної Королеви на місці, але в ньому, схоже, ніхто не живе. Він має дивний вигляд, ніби вогонь запечатаний у ньому під льодом. Я знайшов Найджела, але він нічого не пам'ятає про минулий цикл, він має тепер інакший вигляд, хоч і живе разом із батьками. Зграю, Джилану, Калерію, Пітера та інших, я не знайшов. Ніби їх і не існувало. Це все величезна помилка.

–Ансела ніде немає. Я навіть не знаю, який він матиме вигляд зараз. Пошукові чари не працюють, ми мало що знали одне про одного, зв'язок дуже слабкий.– опустила очі вона.

–Серйозно, Редж? – розлютився він. – Увесь світ зруйнувався, половина наших друзів не народилася, інша половина змінили цикл і втратили пам'ять. Ти справді думаєш, що твоя інтрижка важливіша?

–Припини.– відмахнулася вона.

–Що припинити? – запитав він.– Тобі час звикнути до думки, що все, що було в тому циклі, вже не має значення. Цього ніколи не було і більше не буде! Навіщо, я послухав тебе... Ми могли б зараз спокійно жити в Ґотліні, пізнати нашого сина і жити собі спокійно, вбивши того придурка, якого ти вважала за краще пощадити.

–Ось, як ми розв'язуємо проблеми зараз, а, Реджі? – вибухнула вона. – Вбиваючи людей? Чудово придумав, блиск!

–Господи... – потер скроні він.– Ця розмова йде в нікуди. Як думаєш, скільки ще мине, поки світ не зникне? Час уже не йде. Смертні всі застигли, як статуї. У будь–який момент весь цей світ зжере сам себе!

–Що далі? – запитала вона, примружившись від гніву. – Вибіжиш на вулицю з плакатом: "Ми всі помремо!"?