Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Зрозумієш.

–Мені просто це сниться?

–Ні. Час справді загинув, але я спробую все врятувати.

–Цілком у твоєму стилі. – засміявся він.–Я…Я не міг цього сказати, але, Реджино я тебе…

–Не кажи цього зараз. –притиснувшись до нього, шепотіла вона.–Скажи це, коли ми знову побачимось.

Він заплющив очі, насолоджуючись обіймами, а потім закляк, простогнавши.

– О... ні.

Ансел важко дихав, його погляд виглядав переляканим.

–Що ж зі мною? Я помираю?

–Це напад паніки. З тобою все буде добре.–намагалась заспокоїти його вона.

–Здається, я зараз повернуся назад.

–Не втрачай час. Ми скоро побачимося.

–Обіцяєш?

–Обіцяю.– поцілувавши його знову, вона відчула, як Ансел випаровується, розчинившись у просторі. Стиснувши його рукав так міцно, вона сподівалась втримати коханого біля себе, але Ансел зник, єдиним спогадом лишився ґудзик від сорочки у її руці. Зустріч з Анселом додала сил Реджині і вона рішуче рушила до замку Ґотліна. Однак тільки підійшовши до нього, помітила, що дорогою розгубила всю набуту з поцілунком коханого рішучість. Ельга напевно не та, яку вона пам'ятала з минулого життя. Дійшовши до палацу, Реджина відчула страх. Вона постукала у високі двостулкові двері, і ті відчинилися навстіж. Айларіан стояв біля каміна, завмерлий в оскалі. Реджина навіть подумала, що це опудало, але ні. Барс застиг у часі.

–Стій, де стоїш, Хелено. – відгукнувся розгніваний тон, іній поповз по стінах, вкриваючи підлогу й черевики Реджини.

–Ти пам'ятаєш? – зраділа вона. – О, господи, це чудово!

–Що ти накоїла? – розлючено запитала вона. – Як ти могла допустити це?

Вона вийшла на світло і Реджина побачила ту саму Ельгу, тільки волосся й очі її були чорними.

–Боже... А де всі? Де Ельгорт?

–Ельгорт? – вона розреготалася.– Він помер. Його вбив Містифікатор.

–Що? Але ж ти спілкувалася з Айріалом.

–Це був просто безглуздий сон.

–Це не сон, Ельго. Це спогади про те, що відбувалося по–справжньому. Джіа, Королівство Левів, закляття було зняти із замку, твої батьки...

–Мої батьки, замерзлі нагорі у своїх покоях! – закричала вона, і кришталева люстра посипалася, кидаючи на підлогу крижані піки, іній застеляв підлогу і стіни, прути сходів вкрив мороз. –Мій брат мертвий. Моя сестра і другий брат вигнані з циклу. Вони втратили свої сили й абсолютно марні!

–Хіба... Пітер не елементаль?

–Схоже, що ні.– роздратовано сказала вона.– У цих життях їх навіть звуть інакше. Марта і Джонатан.– вона скривилася.– Абсолютно безглузді ідіоти. Усе через вас двох. Ти переклала Гримуар, але не усвідомила слова в ньому до кінця.– вона матеріалізувала в руці книгу і кинула її на підлогу.

–Як ти її знайшла? –підхопивши книгу, запитала Реджина. –Вона ж згоріла...

–Вона з'явилася до мене сама. Її, схоже, притягнуло джерело.

Реджина підняла гримуар, де між рядків був написаний переклад від руки.

"Грейскін вбере сили всіх магів часу і стане їхнім королем, якщо дар захоче коритися йому".

"В ім'я сім'ї маг уб'є Час, скориставшись своїми силами".

–Першою метою Грейскіна і справді було володарювання магами, але він передумав вбирати їхні сили, боячись, що ті вб'ють його. Тому, він і не повернув час сам. Він зробив це з вашою допомогою.

–Не розумію…–шепотіла вона.

–Твій нормальний стан, Хелено.–роздратовано хмикнула Ельга.

–Ей! Не ображай мене!

–Не ображати? От, нахаба!

–З якого це біса я нахаба! Я намагаюсь виправити все…

–Ти не думаєш, одразу дієш…

–Знаєш, в цьому ми схожі.–перебила Ельгу дівчина.

–І навіть зараз, знищивши все, в твоїй дурній голові не виникло і дрібки почуття провини!–продовжувала Ельга.

–Я не розумію, що я витлумачила неправильно. Адже Грейскін…

 –Та не в ньому річ, дурепо! –крикнула Ельга, схопивши дівчину за плечі.–Ти – той маг, який ціною порятунку близьких, зруйнував весь Час.

 Усвідомлення того, що пророцтво про те, хто зруйнував час в ім'я сім'ї, стосується не Патріса, а самої Реджини, тягарем впало на її серце.

–Допоможи мені! – благала вона.

–Що? Допомогти тобі? –здивувалась Ельга.– Ти нас усіх вбила!

–Мені потрібні книги магії відьом.– сказала Реджина.

–Навіщо?

–Я хочу знайти закляття скасування.

–Магія вмирає. Джерело ослабло, я ослабла. Відьомське чаклунство тебе не врятує.

–Прошу...

–Можеш зазирнути в архів. – махнула рукою вона.– Але навряд чи в тебе залишилося багато часу... Хоча, судячи з усього, його взагалі більше не існує.