Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Буря Мечів 📚 - Українською

Читати книгу - "Буря Мечів"

1 864
1
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Буря Мечів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 358 359 360 ... 369
Перейти на сторінку:
не вдаватися в подробиці.

— Він у богопралісі,— сказав чоловік у жовтому плащі.— Ми проведемо вас до нього. Наконечнику, потримай його коня.

Мерет знехотя передав вуздечку. А який ще у нього був вибір?

— Мій бурдюк,— раптом мовив він.— Ковток вина за...

— Ми з такими як ви не п’ємо,— кинув жовтий плащ.— Сюди. Ідіть за мною.

Під закаблуками хрустіло листя, і з кожним кроком Меретові скроні прошивало болем. Ішли мовчки, тільки вітер завивав. Останні промені призахідного сонця били в очі, коли Мерет перелазив через порослий мохом горбок — усе, що лишилося від фортеці. Далі розкинувся богопраліс.

Пітир Прищик висів на дубі, довгу тонку шию стиснула петля. На чорному обличчі вибалушилися очі, з докором витріщившись на Мерета. «Ти запізнився»,— мовби говорили вони. Але ж він не запізнився! Прийшов тоді, коли йому сказали.

— Ви його вбили,— прохрипів він.

— Розум у вас гострий як лезо! — зронив одноокий.

У Мерета в голові мов тури тупотіли. «Мати милостива»,— подумав він.

— Я ж привіз золото.

— От і добре,— приязно мовив співець.— Ми подбаємо, щоб його витратили з користю.

Мерет відвернувся від Пітира. У горлі він відчував смак жовчі.

— Ви... ви не мали права.

— Зате мали мотузку,— сказав жовтий плащ.— Ось наше право.

Двоє беззаконників схопили Мерета за руки та зв’язали їх йому за спиною. Він був настільки приголомшений, що навіть не опирався.

— Ні,— тільки й вичавив він.— Я ж просто привіз викуп за Пітира. Ви ж казали, якщо отримаєте золото до заходу сонця, з ним нічого не станеться...

— Ну,— мовив співець,— ви нас викрили, мілорде. Таки так: це була брехня.

Підійшов одноокий розбійник з кільцем довгої конопляної мотузки. Один кінець петлею накинув Мерету на шию, добре затягнув, зав’язав тугий вузол під вухом. Другий кінець перекинув через гілку дуба. Його піймав дебелий у жовтому плащі.

— Що ви робите? — Мерет усвідомлював, як безглуздо це звучить, але навіть тепер не міг повірити в те, що відбувається.— Ви не насмілитеся повісити Фрея.

— Отой другий, прищавий малий, теж так казав,— зареготався жовтий плащ.

«Він не серйозно. Це все не може бути всерйоз».

— Батько вам заплатить. За мене можна взяти добрий викуп, більший, ніж за Пітира, удвічі більший.

Співець зітхнув.

— Лорд Волдер, може, підсліпуватий і подагричний. Але він навряд чи попадеться на одну наживку двічі. Наступного разу він пришле сотню мечів замість сотні драконів, боюся.

— Пришле! — Мерет спробував додати в голос суворості, але той його зрадив.— Він пришле тисячі мечів і всіх вас повбиває.

— Спершу йому треба нас зловити,— мовив співець і глянув на бідолашного Пітира.— Та й він не може повісити нас двічі, правда? — він видобув зі струн ліри меланхолійну ноту.— Ну-ну, штани не обмочи. Тобі треба просто відповісти на одне запитання, і я звелю тебе відпустити.

Коли йшлося про життя, Мерет готовий був казати все, що завгодно.

— Що ви хочете знати? Я скажу правду, присягаюся.

Беззаконник підбадьорливо посміхнувся.

— Що ж, ми, бачте, ловимо пса-втікача.

— Пса? — розгубився Мерет.— Якого пса?

— Який відгукується на ім’я Сандор Кліган. Торос каже, він прямував у Близнючки. Ми знайшли поромників, які перевезли його через Тризуб, і ще одного бідолаху, якого він пограбував на королівському гостинці. Ти його на весіллі не бачив випадково?

— На Червоному весіллі? — Меретова голова вже розколювалася, але він постарався пригадати. На весіллі стояв страшний гармидер, але ж хто-небудь обов’язково прохопився б, якби пес Джофрі з’явився винюхувати в Близнючках.— У замку його не було. На головному бенкеті теж... він міг бути на байстрючому бенкеті або ж у таборі... ні, хтось би обов’язково обмовився...

— З ним мала бути дитина,— сказав співець.— Худенька дівчинка років десятьох. Або ж хлопчик такого віку.

— Не думаю,— мовив Мерет.— Хоча не знаю.

— Ні? Шкода. Ну, тоді їдеш нагору.

— Ні,— голосно заверещав Мерет.— Ні, ні, я ж вам відповів, ви казали, що відпустите.

— Здається, я сказав, що звелю тебе відпустити,— мовив співець і поглянув на жовтого плаща.— Лиме, відпусти його.

— Пішов ти в сраку,— грубо кинув дебелий розбійник.

Безпомічно знизавши до Мерета плечима, співець почав награвати «Висів там Чорний Робін».

— Будь ласка,— остання мужність потекла у Мерета по ногах.— Я ж вам нічого не зробив. Я привіз золото, як ви й казали. Відповів на ваше запитання. У мене діти.

— Яких ніколи не матиме Юний Вовк,— сказав одноокий беззаконник.

Від гупання в голові Мерет заледве міг думати.

— Він нас зганьбив, усе королівство з нас насміхалося, ми мали змити цю пляму з нашої честі.

Так казав батько.

— Може, й так. Що знати брудним селюкам про честь лордів? — жовтий плащ тричі накрутив мотузку на руку.— А от про вбивство ми таки дещо знаємо.

— Це було не вбивство,— пронизливо крикнув Мерет.— Це була помста, і ми мали право на помсту. Це ж війна. Ейгон на прізвисько Бубонець, бідолашний дурник, який нікого не скривдив, а леді Кетлін йому горло перерізала. У таборі ми півсотні вояків втратили. Сера Гарса Гудбрука, чоловіка Кіри, і сера Тайтоса, Джаредового сина... хтось йому топором голову проламав... Старків деривовк загриз чотирьох наших хортів і відірвав псарю руку по плече, хоча ми його вже стрілами нашпигували...

— Тому ви і пришили його голову на шию Робу Старку, коли обидва були мертві,— сказав жовтий плащ.

— Це батько зробив. А я просто пив. Ви ж не вбиватимете людину за те, що вона випиває,— мовив Мерет і раптом пригадав дещо — дещо таке, що могло його врятувати.— Кажуть, лорд Берик завжди влаштовує людині суд — він не вбиває, поки не доведена провина. Ви проти мене нічого довести не зможете. Червоне весілля було справою рук мого батька, і Раймана, і лорда Болтона. Це Лотар так поставив намети, щоб вони завалилися, і розмістив арбалетників серед музик на галереї, а Волдер Байстрюк очолив напад на табір... це вони вам потрібні, а не я, я просто пив собі вино... у вас немає свідків.

— Тут така справа... ти помиляєшся,— мовив співець і обернувся до жінки з каптуром на голові.— Міледі?

Вона, не кажучи ні слова, рушила уперед, і перед нею розступалися розбійники. Коли вона скинула каптур, у Мерета стиснулося в грудях,

1 ... 358 359 360 ... 369
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Буря Мечів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Буря Мечів"
Nazar Бандіт
Nazar Бандіт 24 листопада 2023 21:53

У вас є проблема, починаючи з 245 сторінки до 270, початку нових глав просто немає, будь ласка виправде.

Стосовно книги, вона крута! насичена та динамічна, мені дуже подобаєтся ця контрасність, коли ти читаєш про холод та мороз на стіні який пробирає до кісток, та гаряча пустеля що розжарена сонцем та драконами. Книга 9,4/10