Читати книгу - "Кращий друг мого чоловіка, Тая Смоленська"

Він покидає квартиру, голосно грюкнувши дверима, і стає оглушливо тихо.

Я притискаю долоню до рота, щоб заглушити схлип. Знаю, що у квартирі стіни тонкі, і Максим може дізнатися, що я плачу.

- Гей, Олю, ти як там? - Запитує мене, кілька разів легко стукає в двері ванної кімнати кісточками пальців.

Я не відповідаю. Плачу. Двері повільно прочиняються,  Макс входить усередину і присідає на підлогу поруч зі мною. Обіймає мене та притягує до себе.

- Ну, не плач, Олю. Ну дурень він, що вдієш?

- Прикро, - видаю крізь сльози. - І б-боляче.