Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

ПРАВИЛА НОВІ, ПЕРЕКЛИЧКИ СТАРІ

Наступна перекличка починається о пів на третю ночі. Двір трохи переповнений: присутні шестеро охоронців і семеро вишикуваних уздовж стіни ув’язнених. Попри те, що охоронці нічної зміни не мають жодних підстав далі залишатися, вони все ще стирчать тут за власним бажанням. Можливо, вони хочуть перевірити, як ранкова зміна впорається зі своїми обов’язками. Уже немає 8612-го, і ще декого бракує. Венді витягує сонного 819-го з камери №2, щоб довершити шеренгу. Охоронці лають когось із в’язнів, що не вдягли панчіх на голову, і нагадують, що вони є головним атрибутом тюремної уніформи.

Венді: «Саме час робити перекличку. Як вам це?»

Хтось із в’язнів каже: «Чудово, пане наглядачу».

«А як щодо решти?»

«Сержант»: «Чудово, пане наглядачу!»

«Послухаєм це від вас усіх, ну! Ви можете краще! Голосніше!»

«Просто чудово, пане наглядачу».

«Голосніше! Котра година?»

«Година переклички, пане наглядачу», — тихо відповідає хтось[67]. Ув’язнені вишикувані обличчями до стіни, руками вперті в стіну, ноги на ширині плечей. Вони повільні й сонні, бо спали лише кілька годин.

Зміна охоронця Бардена закінчилася, але він усе ще командує, вигукує накази, розмахуючи своєю довгою палицею. Він витягує з ряду першого-ліпшого в’язня.

«Гаразд, хлопче, відіжмись кілька разів для мене!» — кричить.

Уперше голос подає Ворниш: «Ну, давайте, повторимо наші номери. Почнемо справа. Поїхали!». Можливо, він почувається впевненіше серед численної групи охоронців.

Потім вступає Джефф Лендрі: «Хвилинку, цей хлопець, 7258-й, навіть не знає свого номера справа наліво!». Але чому Джефф командує? Адже його зміна вже закінчилася. Він ходить, тримаючи руки в кишенях, — радше як безтурботний турист, ніж тюремний охоронець. І взагалі чому ця зміна все ще тут швендяє після довгої виснажливої ночі? їм давно вже час лягати спати. Їхня присутність створює плутанину і непевність у тому, хто повинен віддавати розпорядження. Перекличка продовжується за тим самим сценарієм, що й раніше, і це стає досить нудним: розрахунок на перший-другий, за номерами, у зворотному порядку, виспівування номерів. Гельманн вирішує, що йому нема до цього діла, якийсь час мовчки спостерігає, а потім тихенько йде.

Повторюються старі правила, їх теж потрібно проспівати. Венді наказує ув’язненим співати правила гучніше, швидше і чіткіше. Стомлені в’язні підкоряються, хоча співають не до ладу. Прийшов час для чогось нового, тож охоронці, з власної ініціативи, додають кілька правил:

«Ув’язнені повинні брати участь у всіх тюремних заходах. Тобто в перекличках!»

«Ліжка мають бути застеленими, а особисті речі — охайними і впорядкованими!»

«Підлога має блищати!»

«Ув’язнені не повинні зрушувати, пошкоджувати, вимазувати або ламати стіни, стелі, вікна, двері чи будь-яке інше тюремне майно!»

Ворниш упевнено продовжує муштру, щоб арештанти як слід зрозуміли правила — як то кажуть, і дух, і букву. Якщо в’язні відповідають без ентузіазму, він просто змушує їх знову повторювати правила з варіаціями, що притуплюють розум.

Ворниш: «Ув’язнені ніколи не повинні змінювати освітлення в камерах!»

Ув’язнені: «Ув’язнені ніколи не повинні змінювати освітлення в камерах».

Венді: «Коли ув’язненим дозволяється змінювати освітлення в камері?»

Ув’язнені (тепер ідеально в унісон): «Ніколи».

У всіх виснажені голоси, але відповіді чіткіші і голосніші, ніж учорашньої ночі. Ворниш стає лідером — він керує декламуванням правил, вимагаючи від ув’язнених досконалості, демонструє владу й зарозумілість. Оголошується нове правило. Очевидно, його мета — познущатися з Пола (5704), нашого затятого курця.

Ворниш: «Куріння — це привілей!»

Ув’язнені: «Куріння — це привілей».

«Що таке куріння?»

«Привілей».

«Що?»

«Привілей».

«Курити дозволено після прийомів їжі або на розсуд охоронця».

Ворниш: «Занадто монотонно, а давайте на тон вище».

Ув’язнені підпорюються, повторюючи слова у вищому регістрі.

«Починайте у нижчій тональності, а потім йдіть вище».

Він хоче, щоб ув’язнені поступово підвищували тональність. Венді демонструє, як це потрібно робити.

Ворниш: «Просто чудово!»

Ворниш читає правила з аркуша паперу в руці. В іншій руці у нього кийок. Решта охоронців теж забавляються кийками, крім Джеффа Лендрі, присутність якого взагалі не має жодного сенсу. Поки Ворниш змушує в’язнів повторювати правила, Венді, Керос і Барден заходять у камери і виходять з них, потім обнишпорюють ув’язнених, шукаючи ключі від наручників, зброю чи будь-що підозріле.

Керос змушує «Сержанта» вийти з шеренги, приставити руки до іншої стіни, розставити ноги, а тим часом зав’язує йому очі. Потім одягає на нього наручники, наказує взяти відро для сміття і веде в туалет за межами в’язниці.

Один за одним в’язні кричать: «Суперінтенданта!» — відповідаючи на питання Ворниша: «Чиї накази є найвищим пріоритетом?» Тепер моя черга вести щоранковий відеозапис основних подій, тимчасом Курт і Крейґ прилягли подрімати. Дивно слухати, що мої накази є «найвищим пріоритетом». У звичайному житті для мене важливо не наказувати, а радше пропонувати або натякати на те, чого я хочу або що мені потрібно.

А Ворниш усе ще під’юджує в’язнів, змушуючи їх співуче вимовляти слово «покарання» — останнє слово у правилі про те, що їх чекає, якщо вони не виконуватимуть правила. Вони повинні проспівати це ненависне слово найвищим тоном, знову і знову. Це змусить їх відчути себе смішними і приниженими.

Усе це триває майже 40 хвилин. В’язнів сіпає — у них мліють ноги, болять спини, але ніхто не скаржиться. Барден наказує всім повернутися і виструнчитися для перевірки уніформи.

Венді запитує в’язня 1037, чому той без панчіх на голові.

«Її забрав інший наглядач, пане наглядач».

Венді: «Я не знаю жодного наглядача, який би так вчинив. Ти натякаєш, що наглядачі насправді не знають, що тут відбувається?».

«Ні, я так не говорив, пане наглядач».

Венді: «Отже, це ти загубив панчохи».

Номер 1037: «Так, я, пане наглядач».

Венді: «П’ятнадцять віджимань. Я почну рахувати?».

Венді привселюдно заявляє, що в’язень 3401 поскаржився на хворобу.

Ворниш підтримує: «Ми тут хворих не любимо. Зроби двадцять присідань! Тобі точне стане краще!». Потім він обзиває 3401-го скиглієм і забирає його подушку.

«Тож усі, хто з панчохами на голові, повертаються в камери. Ті, у кого їх немає, залишаються тут. Можете сісти на ліжка, але лежати заборонено. Застеліть ліжка — щоб не було жодної складочки чи чогось такого».

Потім Ворниш наказує трьом ув’язненим з непокритими головами синхронно віджиматися. Він зістрибує зі столу, на якому доти сидів, і відбиває кийком ритм. Поки в’язні виконують це ритуальне покарання, він стоїть над ними і кричить: «Вниз! Вгору!». Пол (5704) зупиняється, оскільки вже не має сил. Ворниш теплішає і дозволяє ув’язненим стати вздовж стіни.

«Добре, йдіть до камер