Читати книгу - "Фатальна ніч, Влада Клімова"

Дайвери з групи бушменів, що працювали на шельфі, спочатку косо поглядали на високого спортивного чоловіка, що дуже відрізнявся від них статурою й навіть поведінкою. Але лише спочатку! Доброзичливий мільярдер швидко потоваришував з цими невеличкими, але неймовірно відважними водолазами й частенько забував з ними, під водою, про всі свої негаразди та цілий світ.

Там, на глибині працювали лише взаємовиручка й злагодженість та Buddy Phone – пристрій для бездротового зв’язку між судном і дайвером. Він був незамінним для того, щоб сповіщати команді нагорі про знахідки та їй підйом, ну й звісно про стан самого дайвера.

Хтось може припустити, що видобувачі скарбів у далекій Африці ніякі не профі, але ця думка хибна! Майстерність таких людей відшліфована до найвищого рівня. А новачків у галузі просто не існує. Тому, коли пристрій Джорджа не відповідав кілька хвилин – син Адівлані спочатку перевірив. Потім занервував, бо все-таки батько наказав прискіпливо слідкувати за шановним швейцарським гостем. Але коли лік хвилин пішов не на користь пірнальника, чоловік миттю відрядив вниз відразу кількох досвідчених дайверів...

Звісно на шельфі не було ніяких глибоких впадин, але заплутатись в прибережній рослинності чи мотлоху або зачепитись за шматки коралів – елементарно просто. Тому треба було впевнитися й рятувати!

З води молодого Берка витягнули непритомним. Йому відразу зробили прямий масаж серця й одягли нову кисневу маску. Це дайвери автоматично робили всім, хто у воді втрачав свідомість. Та цього разу - вони не жарт запанікували.

Слава Богу, «потопельник» Джордж Берк скоро закашлявся й почав приходити до тями. Його погляд ще був туманним, але як тільки з нього зняли маску, чоловік весь час повторював одне й теж: «Зоре моя... Зоряно...»