Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Мисливці? - пролунало припущення, що зависло в повітрі важким питанням.
Колтон кивнув.
- Гадаю що так. Але в таких кількостях магію не випивали з часів середньовіччя. І я маю знати, кому і навіщо вона знадобилася. До того ж, у цьому регіоні мисливців не бачили деякий час…
- І це все, що відомо? Небагато, - підсумував Олексій.
- Є ще дещо, - Колтон відповідав неохоче. - Втім, я не певен, що це має відношення до справи.
Всі мовчки очікували продовження.
- Все жертви, крім однієї - старші або єдині діти. Виключення - Донна Хейз. Вона загинула разом зі своїм сином, Ітоном. Але вона не старша дитина.
- Так, навряд чи це якось стосується справи. Магічна сила не визначається старшістю у родині, - відізвався старий Каліхор. - Принаймні, серед чарівників.
- І хто ж має зайнятися з'ясуванням цього питання? - роздратовано спитав Халден.
Усі присутні поглянули на Колтона, той міттю відізвався.
- Насамперед, Мартіне, перевір всі звіти стосовно цих випадків, якщо знайдеш хоч найменшу невідповідність - повідомиш мені. Помітиш будь-яку іншу закономірність - повідомиш мені. Потрібна буде допомога - візьмеш із собою Лероя.
Лютом обмінявся з хлопцем у темних окулярах байдужими поглядами.
- Звісно, Томе.
- Як я вже сказав, зараз важливо отримати якнайбільше інформації про те, що сталося. І оскільки справа стосується хранителів, що більше ми дізнаємося, то краще. Кожен з нас повинен звернути свою увагу на ці випадки і якщо нам стануть відомі якісь…- друїд на мить замовк - факти, якими ми могли б пояснити те, що коїться, ми зможемо вжити відповідних заходів. І припинити повторення таких смертей серед наших людей.
У залі на якийсь час запала тиша.
- Припустимо, це справді вбивства і ми з'ясуємо хто за цим стоїть і здобудемо докази... - білі більма очей високого хлопця дивилися в одну точку поки він говорив. Він змахнув перед своїм обличчям кволими на перший погляд руками з тонкими кривими пальцями: на мить погляд його прояснився і пронизливі попелясто-сірі зіниці дивилися на Колтона. - Що ми робитимемо тоді?
- Те саме, що й завжди, Лерою. Притягнемо до відповідальності. Хто б це не був, він відповість за те, що відбувається.
Олексій глумливо посміхнувся, оголивши трохи загострені зуби.
- Успіхів вам у цій справі. Після минулого нападу на Раду ми так і залишилися... непомщеними, - зауважив лич іронічно.
- Минулого разу нікого з нас не вбили, - зауважив Халден. - А зараз у нас на руках купа свіжих трупів. Доказів - хоч греблю гати. Потрібно лише вистежити гаденя і прикінчити його.
- Потрібно бути нереальним дурнем, щоб провернути таке під нашим носом і сподіватися, що ми нічого не зробимо, не відреагуємо, - погодився Мартін.
- Цей йолоп вже чотирнадцять душ погубив, а ми всі ніяк не зберемося його зловити. Чому Арій досі не діє? - обурився Халден.
- Вбивця вибирав абсолютно різних жертв, ніяк не пов'язаних між собою на перший погляд. Маги, горгули, навіть денний перевертень. Коли стало зрозуміло, що ми маємо справу з одним і тим самим супротивником, жертв набралося вже пристойно, - відповів Колтон.
- Ми повинні зробити все, що від нас залежить. Це всім зрозуміло? - сухо резюмував друїд. Присутні промовчали і Колтон продовжив.
- Спостерігатимемо, адже навіть невидимки залишають сліди, - зауважив він. - А значить, кривавий слід наших жертв кудись приведе.
- Наприклад, до мисливців? - З сарказмом у голосі нагадав лич.
- Факт крадіжки магічних сил говорить за себе, - погодився друїд. - Тіла вбитих випромінювали lux mortis. Багато мізків не потрібно, щоб скласти два і два.
- Може, просто доручимо Олексію поговорити з тими, хто пішов? Він у них все швиденько з'ясує, у жертв-то, і розповість нам.
- Я не розмовляю з мертвими, я тобі не якийсь там некромант, - прошипів чорноокий крізь гострі зуби.
- Як мило, наш страшний бабай розписується у власній безпорадності, таке не часто почуєш, - хитро посміхнувся Халден, але відразу посерйознішав. - Ніхто не применшує твоїх можливостей, Олексію. Особисто я не ризикнув би повертатися з того світу, щоб поспілкуватися з тобою наодинці.
- Халдене, спитай на дозвіллі у своїх скелетів у шафі, чи не заходив до них у гості наш могутній лич, - з усмішкою встряв у розмову білоокий Лерой.
- Давайте ви потім розберетеся зі своїми мерцями, - обірвав їх Колтон. - Зараз нам слід дізнатися якнайбільше про жертв. І, за можливостю, запобігти новим нападам. Насамперед треба поговорити з сім'ями загиблих.
- Опитувати сім'ї загиблих? І як ти собі це уявляєш, Томе? Мою появу на вулицях Корвалліса буде розцінено як початок апокаліпсису.
- Нічого понад те, що в наших силах, Олексію. Просто поговоримо і поспостерігаємо за тими з постраждалих хранителів, хто нам знайомий і навіть близький. Лерою, ти вирушиш до сім'ї Голови, до Картерів.
Лерой охоче кивнув. Вся шістка на мить заціпеніла, усвідомивши, як близько до них підібрався вбивця.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.