Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Спала́хує в се́рці промі́нчик наді́ї

до во́лі зліта́ю, немо́в ві́льний птах.

Але́ ви́ща си́ла цьому́ протиді́є –

можли́во так тре́ба? Хтось ви́рішив так?

Хроніка подій. 27 березня 2022 року (неділя)

7:00.

Машина в гаражі завелася, ми її забрали, завантажили всі речі на подвір'ї та поїхали (без сестри Ольги) до Культурного Центру, звідки всі машини збираються в колону, щоб їхати на Запоріжжя. День почався зі світлом надії, адже ми були готові до довгоочікуваного виїзду.

9:00.

Нам сказали, що автобуси, які за домовленістю з "визволителями" вивозять усіх охочих до Запоріжжя, уже не пускають на територію Бердянська, і вони чекають людей на виїзді з міста за блокпостом. Спочатку вирушають ці автобуси, а за ними вишиковується колона машин. Люди з валізами, згортками, сумками, дітьми повільно піднімаються вгору до автобусів. Дехто міг підвезти їх машиною, якщо було місце, але таких випадків було замало. Автомобілі вишиковувалися в колону й повільно проїжджали повз людей, які йшли вгору до блокпосту. Ми приєдналися до колони і рухалися вгору дуже повільно, із частими зупинками. Це було схоже на ходу крізь туман невідомості, де кожен крок міг стати останнім у цьому нескінченному підйомі.

11:00.

До блокпосту залишалося машин десять, коли наша машина несподівано (знову!) заглухла. Ми не знали, що робити. Прийняли сумне рішення – розвертатися назад. Добре, що не пройшли контроль на блокпосту. Сини вийшли з машини і штовхали її, щоб розвернути у зворотному напрямку на зустрічну смугу. Розвернули. Це було, наче повернення до безвиході, коли надія вже майже зникла. Повертаємося, залишаючи надію в далечіні.

11:15.

З правого боку від нас у напрямку до Бердянська (зліва, якщо виїжджати з міста) на полі екскаватор риє землю, під'їжджають вантажівки, у стороні стоїть танк, навколо якого крутяться військові з білими пов'язками. Сцена була схожа на понурий танець смерті, де кожен рух означав наближення до невідомого кінця.

12:00.

ВАЗ 2110, що проїжджав повз нас, погодився буксирувати машину з гори в місто, а там, за непогану мзду, з труднощами й допомогою моїх синів, дотягнув нас до гаража Романа. Це було, наче маленьке диво у світі хаосу, де ця допомога виявилася, як манна з неба.

12:30.

Жінки пішли пішки додому (до Валентини Іванівни). Сини віднесли туди необхідні на вечір сумки з речами. Роман підняв капот і уважно вивчав щось із приладами та інструментами. Це був момент, коли техніка і віра злилися в одне, і ми молилися, щоб ці вправні руки знайшли рішення.

14:00.

До Романа підходили "спеціалісти" із сусідніх гаражів і щось радили. Нарешті, Роман сказав, що треба міняти бензонасос, але – продовжував далі – у нас, крім цього, є проблема з негативним впливом несправної сигналізації на паливну систему і систему подачі газу (неправильна подача сигналів, тобто несумісність). Ці проблеми він не зможе вирішити, але бензонасос треба міняти. Де його взяти? Роман сказав, що в нього є, назвав ціну (до цього робив усе безоплатно) - ми погодилися. Для нас це був єдиний ключ до замку в лабіринті.

18:00.

Повідомили, що машина готова. Пішли із синами забирати її. Роман нам віддав машину і сказав, що, якщо раптом заглухне, тоді – і показав нам, де під сидіннями бензонасос і що треба відкрутити - і, вручивши невеличкий обривок дроту у вигляді гнучкої нитки, показав, як і що ним перемкнути. Це було схоже на те, якби ми отримали інструкцію для виживання в дикій природі. Дякуємо! Кулібін? На "Таврії"! Машину полагодив, як хірург зранене серце.

20:00.

Ще один непередбачуваний незабутній вечір із Валентиною Іванівною та моєю сестрою Ольгою… Бог усе бачить! Наші серця наповнювалися вдячністю і надією на краще майбутнє, незважаючи на всі труднощі.

Гарма́ти і та́нки, немо́в ті́ні сме́рті,

руйну́ють небе́сний зако́н.

Чи змо́жемо, ски́нувши пу́та, наре́шті,

в життя́ поверну́тися знов?

Анонс (День 32 → День 33):

Після чергового ремонту й невдалого виїзду, герої готуються до нової спроби втекти з окупованого Бердянська. Чи зможе машина витримати всі блокпости, а родина — подолати випробування? Тридцять третій день відкриє нові труднощі та покаже, як рішучість і допомога незнайомців можуть стати ключем до виживання.