Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый 📚 - Українською

Читати книгу - "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Небезпека у лісі! {новий дім}" автора Страгозорый. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 56
Перейти на сторінку:

     Відвернувшись від зошита, йду далі, й коли побачив дивне мерехтіння десь попереду, пришвидшився.

      Вода - це перше, що мені впало в око, коли я підійшов доволі близько до потрібного мені місця. Те, що світилося, було нічим іншим, як чимось схожим на рибу-мутанта. І ця риба, не відносячись до роду китів та кашалотів, була розміром як дорослий гібрид.

    Чорні полоси переміщувалися з тими, які світились. Масивне тіло мляво плавало туди-сюди. Рибі явно було нудно. Воно й не дивно. Мені б теж було нудно стільки років плавати одному у великому акваріумі, де нема абсолютно нічого цікавого, на що можна було б хоча б подивитися, що вже казати про те, щоб взаємодіяти з чимось.

     Але я помилився, коли сказав, що нічого нема. Десь на дні виднілося щось. Це щось привернуло мою увагу в останню мить, і якби я не підійшов майже впритул до такого собі басейну, не зміг би побачити цього.

     Коли я підійшов ближче, риба наче збожеволіла. Спочатку почала розгонятися до потрібної швидкості, інколи виплескуючи трохи води на підлогу. Потім взагалі один раз навіть вистрибнула з води, спробувавши дістатися до мене хоч трохи. 

     Тепер зрозуміло, чому тут плаває цей хижак. Заради оборони. Або ж, гібридам просто нема куди було його діти, а вбивати було якось негуманно, тому вони й вирішили цю махіну заселити сюди. А якщо тут є велика небезпечна потвора, яку явно не просто так посадили у цей «акваріум», то значить на дні щось дійсно корисне.

     Але як мені дібратися до тієї дивної речі? План прийшов до голови наче сам.

     Я обережно торкнувся свідомості риби, й здригнувся. ...Вбити...., ...Зупинити..., ...Дістати органи...

    Ну й потвора... Одні вбивства у цій голові. Хоча, може, його спеціально для цього виростили, щоб потім не хвилюватися якщо що. 

     Не дивлячись на погану ауру свідомості риби-мутанта, я почав намагатися взяти її під контроль. Спочатку риба сперечалась, не хотіла братися під контроль. Але мені довелося натиснути і подавити волю створіння, щоб дістатися до протиотрути, яка зараз була нам вкрай потрібна.

     Вибач, рибо, але так треба.

..

 

..

 

..

 

..

 

..

     Зовсім недавно, коли я повернувся назад до селища, я побачив, як на якогось молодого гібрида приблизно мого віку - може, трохи молодший на декілька місяців, - напали заражені. Він повільно відходив від них, намагаючись не робити різких рухів або кроків, щоб не спровокувати на битву раніше потрібного часу, а сам намагався підібратися до більш безпечного місця. Але позаду був глухий кути, який хлопець не бачив, дивлячись на потерпілих, які поступово находили на нього.

     Вирішивши допомогти йому - я не хотів ще більше заражених, а тип паче якщо новим зараженим буде молодий гібрид, - я відкинув завдяки енергії вітру заражених від хлопця. Схопивши його за лапу, потягнув за собою, доки заражені «приходили в себе» після моєї атаки. Той не сперечався, лиш йшов за мною.

     Коли я затягнув його до нас додому, і впевнився, що зачинив двері на усі замки, що були - хоч і не дуже довіряв їм, - подивився на молодого гібрида. Потім перевів погляд на нічого не розуміючу Ліж, яка вийшла до нас з кімнати, де, схоже, сиділа й щось читала Лігорії.

— Якийсь вас він поживе біля нас. Твої батьки ж не будуть проти? - Я знову перевів погляд на хлопця, який повільно піднявся з підлоги.

— Вони зараз у іншому селищі. - Мовив тихо той. - Гадаю, вони навпаки, були б тільки за, якщо зі мною поряд був би ще хтось нормальний.

— Добре, тоді давай знайомитися. - Я простягнув йому одну зі своїх правих лап. - Я Дорран.

— Жоррг. - Мовив той, потиснувши мені лапу.

1 ... 35 36 37 ... 56
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Небезпека у лісі! {новий дім}, Страгозорый "