Читати книгу - "Енола Голмс. Справа про зникнення маркіза, Ненсі Спрінгер"

ЛОНДОН,ЛИСТОПАД 1888 РОКУ

Вбрана з маківки до п’ят у все чорне, незнайомка пізно вночі виходить зі своєї оселі, аби вийти на вулиці Іст-Енду. На її немодному поясі погойдується вервиця — намистини з чорного дерева стукотять під час руху. Щільний чернечий одяг цілком приховує її худорляве тіло від людських очей. У її руках — їжа, ковдри й одяг для убогих старих, які вмостилися на сходах мануфактури, так званих «плазунів», та всіх інших, хто потребує допомоги. Вуличні мешканці із вдячністю приймають її доброту та називають Сестрою. Ніхто не знає її під іншим іменем, бо вона ніколи не розмовляє. Здається, жінка дала обітницю мовчання та самотності. А може, вона не хоче виставляти напоказ свою витончену мову, щоб не видати манерою говорити представницю вищого кола.　

Вона тихо приходить і тихо йде геть. Спочатку всі не можуть побороти цікавість до її особи, проте вже за кілька днів про неї забувають і часто навіть не помічають.　

У значно багатшій і навіть богемній частині міста хтось у цей час відкриває контору в тому ж готичному будинку, де раніше мешкала мадам Лаелія Сибілла де Папавер, астральна зникологиня. Саме там вона проводила свої сеанси, доки її (чи то пак його) не заарештували. Той арешт справді став сенсацією. Оскільки попередній власник приміщення опинився у в’язниці, в еркері будинку з’явився плакат: «Скоро ви матимете змогу записатися на консультації до доктора Леслі Т. Раґостіна, вченого зниколога». Звісно, вчений має бути чоловіком, та ще й поважним. Можливо, він працює в університеті чи в Британському музеї. Саме тому ніхто в цьому забезпеченому районі ніколи не бачив великого доктора Леслі Т. Раґостіна. Однак щодня до його офісу навідується секретарка, наводить там лад і займається справами вченого. Це звичайна молода жінка, яка нічим не виділяється з-поміж тисяч інших молодих жінок — хіба що неймовірною працьовитістю. У Лондоні мешкає чимало схожих на неї машиністок чи бухгалтерок, які ледве зводять кінці з кінцями, аби надсилати хоч трохи грошей своїм родинам. А звуть цю жінку Айві Мешл.　

Щодня, як і годиться порядній і скромній дівчині, самотня мешканка великого міста на ім’я Айві Мешл обідає у «Професійній жіночій чайній кімнаті» неподалік від її роботи. Там вона, захищена від будь-яких контактів із хижими представниками чоловічої статі, сидить на самоті та читає «Пел-Мел Газет» й інші періодичні видання. В одному з таких видань їй трапилося одне особисте повідомлення, яке зацікавило її настільки, що жінка вирізала його й тепер повсякчас носить із собою. У ньому йдеться:　

Ірис бруньки-корінці до Айві (ЯВТУАОЦІЕИЕРЗНЕАЙИАРЯД КІННСНІНЛШХИАТМДДКТОНА)

Іноді, залишившись на самоті у своєму дешевому житлі, міс Мешл (а може, німа Сестра без імені) дістає цей аркуш паперу з кишені й уважно його вивчає. Насправді цей шифр вона давно вже розгадала:　

Я КВІТНУ НА СОНЦІ. І НЕ ЛИШЕ ХРИЗАНТЕМА, А Й ДИКА ТРОЯНДА.

Вона вірить, що це повідомлення надіслала щаслива жінка, яка десь вільно гуляє без шпильок, корсетів і різноманітних поліпшувачів. Може, вона оселилася з циганами на болотах.

Якщо вона зібралася в далеку дорогу, то чому не поїхала на велосипеді?

Чому мама не виїхала з маєтки через ворота?

Якщо вона втекла пішки, то куди могла податися?

Відповідь на всі три питання можна отримати за допомогою одного припущення: утікачці не потрібно було долати значну відстань. Вона мала йти сільською місцевістю, доки не зустрілася (найімовірніше, за попередньою домовленістю) із табором циган.　

У «Таємному значенні квітів» дика троянда означала вільний, мандрівний, циганський стиль життя.　

І якщо у вдачі циган є незначні відтінки злодійкуватості й авантюризму, то, вочевидь, вони так само присутні й у вдачі Юдорії Вернет Голмс. Саме про це свідчили її стосунки із Майкрофтом Голмсом. І дуже ймовірно, що зараз вона сповна насолоджується життям.　

Лише одне питання досі залишалося без відповіді:　

Чому мама не взяла мене з собою?

　Втім, ця думка вже не завдавала такого болю, як раніше.　

Ця спрагла до свободи пані, яка невпинно наближалася до старості, мала у своєму розпорядженні не так багато часу, аби здійснити перед смертю свою заповітну мрію. Вона зробила все можливе для доньки, яка з’явилася в її житті на схилі літ. Колись (принаймні так собі намріяла дівчина, що гуляє на самоті), можливо, навесні, як остаточно потепліє й можна буде подорожувати, вона вирушить на пошуки своєї матері серед циган.　

А поки що вона роздивляється газетну вирізку, і її обличчя поволі стає лагіднішим, майже зачудованим від усмішки. Вона ж бо знає, що в таємному коді квітів троянди будь-якого сорту означають любов.　

РОЗВ'ЯЗАННЯ ШИФРУ

«Бруньки та корінці» вказують на те, як саме складено шифр.　

Для того, щоб розв’язати шифр, потрібно розділити його навпіл.　

ЯВТУАОЦІЕИЕРЗНЕАЙИАРВД 　

КІННСНІНЛШХИАТМДДКТОНА　

Перший рядок літер — це «бруньки плюща», а другий — це його «корінці». Потрібно почергово читати літери з верхнього та нижнього рядків.　

ЯКВІТНУНАСОНЦІІНЕЛИШЕХРИЗАНТЕМААЙДИКАТРОЯНДА　

Отриманий результат потрібно розбити на окремі слова:　

Я КВІТНУ НА СОНЦІ. І НЕ ЛИШЕ ХРИЗАНТЕМА, А Й ДИКА ТРОЯНДА.

ПРО ВИДАННЯ

Серія «Таємниці Еноли Голмс»　

Спрінґер Ненсі　

ЕНОЛА ГОЛМС. СПРАВА ПРО ЗНИКНЕННЯ МАРКІЗА　

Повість. Для дітей середнього шкільного віку　

Переклад з англійської Оксани Постранської

Ілюстрації та дизайн макета й обкладинки Євгена Вдовичеш

Редактор Наталя Сидорова　

Коректор Вікторія Немашкало　

Художній редактор Євген Вдовиченко

Комп’ютерне макетування Сергій Бирюков

Відповідальна за випуск Оксана Федосеева　

Видавничий дім «ШКОЛА»　

61036, м. Харків, вуя. Морозова, 13 б　

Примітки

1

Колісна ліра — старовинний струнний смичковий музичний інструмент, у якому роль смичка виконує колесо.

2

ім’я Enola можна прочитати навпаки як alone, у перекладі з англ, «самотність».

3

Дрік — рід степових рослин родини бобових, більшість видів уважають бур’янами.

4