Читати книгу - "Квіти для Люсі , Лада Короп"

— Це було б добре! — її голос звучить з ентузіазмом. — Я завжди хотіла про те, щоб у нас була постійна програма для дітей. Ми починаємо обговорювати ідеї.  Пропоную створити цикл майстер-класів на різні теми: малювання, музика, театральне мистецтво. Оля згоджується, і ми вирішуємо зустрітися наступного тижня, щоб розробити детальний план. Коли закінчую розмову йду в душ й думаю про нові ідеї які у мене виникли.

 Я хочу зробити більше, ніж просто разові заходи. Хочу стати частиною життя цих дітей, допомагати їм рости та розвиватися, адже я сама колись була в подібній ситуації — коли шукала свій шлях у світі. На наступний день я вирішую відвідати бібліотеку, щоб знайти більше інформації про організацію заходів для дітей. Я поринаю в книги, статті та блоги, читаю про успішні програми, які допомагають дітям з притулків розвивати свої таланти. Кожна нова інформація надихає мене. Після кількох годин у бібліотеці я виходжу з величезним бажанням реалізувати свої думки. Я відправляю Олі повідомлення, в якому ділюся своїми знахідками. Вона відповідає швидко, і ми призначаємо зустріч на вихідних. Коли приходить субота, я відчуваю легке хвилювання. Ми зустрічаємося в кафе, де звичайно обговорюємо наші плани. Оля вже чекає на мене, і її обличчя світиться від радості, коли я сідаю за стіл. 

— Я так рада тебе бачити! — вона усміхається й легко мене обіймає.

— Я тут подумала про те, як ми можемо назвати нашу програму. —  "Творчі мрії", — пропоную, спостерігаючи, як інтерес Олі зростає. 

— Це буде щось на кшталт простору, де діти зможуть вільно виражати себе.

— Класна ідея! — вигукує Оля. — Мені подобається! Розробімо план занять, які ми можемо запропонувати. Ми проводимо кілька годин за обговоренням. Відзначаю, як Оля легко генерує ідеї, намагаюся їх структурувати. Ми створюємо список майстер-класів, які можуть включати малювання, музику, театральні вистави, а також заняття з психології, щоб допомогти дітям висловлювати свої почуття. Коли ми закінчуємо, я відчуваю, що ми зробили важливу справу. 

— Тепер нам потрібно знайти фінансування, — говорить Оля, і я згоджуюсь з нею. 

— Я можу поговорити з кількома людьми, які можуть допомогти. 

— Я можу також спробувати знайти спонсорів серед своїх знайомих, — додаю я, відчуваючи, як усередині мене розцвітає бажання діяти. 

— Так, наприклад Антон. Він же в тебе бізнесмен? — запалюється ідеєю Оля. 

— Так. Я спробую з ним поговорити, — обіцяю. Подруга радіє. 

— Супер. А тепер поговоримо про тебе. Як у вас з Антоном?