Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Золотий фараон 📚 - Українською

Читати книгу - "Золотий фараон"

230
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Золотий фараон" автора Карл Брукнер. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 52
Перейти на сторінку:
не мала діла, яким могла б пишатися. Завше була я тільки леді Карнарвон.

СХОВАНКА В ЗЕМЛІ

— Ти можеш це збагнути, Ахмеде? — спитав Хад Гасан свого друга. — Шеф дозволив жінці порпатися в щебені! Чи тобі коли б вроїлося в голову послати свою жінку або дочку шукати старожитності? Це діло чоловіче. Жінки хай роблять у полі, носять воду, варять їсти або доглядають худобу.

Ахмед зморщив свого довгого носа.

— Авжеж, тільки це стосується наших жінок, Гасане. А лордова дружина така шляхетна, як у нас, певне, принцеси.

— Може, вона принесе щастя, га?

— А чого! Тільки мене це не обходить. Лорд нам добре платить, хай буде по-їхньому. От якби він послухався моєї ради, я неодмінно сказав би йому: не розтринькуй своїх грошей, пане! У долині ти не знайдеш навіть шматочка старого шкіряного сандаля.

— Я теж такої думки. Закладаюся головою, що в цьому скелястому грунті немає жодної речі, заради якої варто було б нахилятися.

— Еге ж, що глибше ми копаємо, то менше знаходимо. Така робота вже й мене не тішить. Я зостався тільки заради шефа. Якби я сказав йому: «Пане, я мушу тебе покинути», — то він відповів би так: «Ахмеде Гургар, невже ти хочеш, щоб я помер з горя? Ти — мій найвірніший друг, найкращий з усіх бригадирів, і ти хочеш кинути мене самого з цими дурними нікчемами?»

— Гей, ти! Може й мене ти приєднав до нікчем? — обурився Гасан. — Оце недавнечко шеф мені казав: «Хаде Гасане, ти світло моїх очей, моя розрада в старості, ти дужий буйвол серед ледачих віслюків, які називають себе бригадирами. Що я робив би, якби не було тебе!»

— Хай присохне твій брехливий язик, молю про це аллаха! — розлютився Ахмед. — У шефа очі ясного сокола, вуха прудкої газелі, а хитрий він, як десятеро пустельних лисиць разом, — тож він давно помітив, як мало дбаєш ти за свою роботу і як часто ушиваєшся кудись, аби поспати. Оце стоїш, тут і плетеш казна-що, замість побігти до шефа й допомогти йому. Поглянь, як важко йому підіймати оту каменюку. І жоден з твоїх людей не підскочить допомогти, бо вони такі ж ледачі, як їхній бригадир Хад Гасан.

Повернувшись обличчям до шефа, Гасан насварився кулаком кривдникові:

— Не здумай сказати такого при чужих людях, а то я викличу тебе битися. Цього разу дарую тобі, але…

Він затнувся, бо побачив, що леді Карнарвон уклякла біля Картера і голими руками гребеться в землі. Нараз збагнув: шеф знайшов щось надзвичайне!

— Ахмеде, — вигукнув Гасан, — дивись! Аллах винагороджує мене за старанність. Він сховав Тутанхамонову гробницю саме там, де я звелів копати своїм людям.

І він побіг, широко розкинувши руки й вимахуючи ними, наче крилами.

Гургар подався за приятелем, не зводячи очей з місця знахідки. Нарешті цю зачаровану гробницю знайдено! Тільки жаль — без його допомоги. От шкода!

Цю мить Картер підвівся й оглядівся довкола, ніби чогось шукав. Певне, він потребував допомоги.

— Я тут! — вигукнув Гургар, відштовхуючи Гасана.

У землі стирчав чималий камінь. То це біля нього так трудився шеф? Навіщо?

— Принесіть інструмент! — звелів Картер робітникам, що оточили його.

Леді Карнарвон і досі стояла навколішках перед каменем.

— Містере Картер, — мовила вона, — якби ваше припущення справдилось! Ой боже ж мій, як я страшенно хвилююся!

Тильним боком брудної руки Картер витер із чола піт і відказав:

— Не дуже сподівайтеся, міледі! Навряд чи цей важкий камінь затуляє якусь схованку.

— Але ж ви спершу казали, що цей самотній камінь серед щебеню напроваджує вас на таку думку.

Картер не відповів. Нехтуючи правилами пристойності, він зняв піджак і схопив простягнену йому лопату.

— Відійди, Гасане! І ти теж, Гургаре! — звелів він і встромив лопату в землю.

Кам'яна брила хитнулася під дужою рукою. Навколо неї утворилася щілина. Посипався щебінь.

Картер підважив камінь, Гасан і Гургар підхопили його. Щілина збільшилася. Ще одне, останнє зусилля — і камінь відкотився вбік. Долі, у виямку, темнів отвір. Звідти, навскоси від землі, вів униз хід.

Ахмед Гургар кинувся додолу й зазирнув в отвір.

— Це схованка для поховальних дарів, — впевнено пояснив він. — Точнісінько таку ми знайшли кілька років тому перед гробницею Аменхотепа Третього.

— О містере Картер, дозвольте мені обшукати цю схованку! Мені так хочеться щось знайти! — благала леді.

— Стривайте, стривайте! — заспокоїв Картер збуджену пані. — Ми повинні діяти розважно. Один необережний дотик руки може багато чого зіпсувати.

Ахмед і Гургар насторожено чекали вказівок. Картер роздумував. Поруч із виямкою була гробниця фараона Меренптаха. Коли в цій схованці і лежить щось, то це, мабуть, ще якісь поховальні дари з Меренптахової гробниці. Отже, не дуже коштовні. Давні єгиптяни майже завжди ховали в землі перед гробницею тільки ті речі, що вже не були на щось придатні. Між ними траплялося навіть каміння з підмурка гробниці, може й цікаве, як на археологів, але в екзальтованої леді Карнарвон воно могло викликати тільки розчарування.

— Чого ви так довго чекаєте? Звеліть же, нарешті, розкопувати далі, — аж застогнала леді.

Картер уже не зважав на її благання. Порухами рук, паче диригент, керував він діями своїх випробуваних помічників: Гасана та Гургара. Обережно, шар за шаром, знімали вони над отвором щебінь. Нараз Картер звелів припинити роботи. В отворі тьмяно блиснув якийсь білуватий предмет.

— Алебастрова ваза! — вигукнула леді Карнарвон. — Гляньте-но! Яка чудова річ! — Жінка впала на землю. — Далі — ще одна! Ні, дві, три… О боже, я збожеволію від щастя!

Гасан непомітно штовхнув Ахмеда Гургара і показав очима на Картера. Нахилившись, той кусав собі вказівний палець, наче дитина, ущедрена таким багатющим дарунком, що не може повірити в своє щастя.

Гасан Авад, Абделад Ахмед і майже всі робітники оточили схованку.

— О всемогутній аллах, невже це мені не сниться? — дивувався огрядний Абделад. — Це найпрекрасніші вази старовини, які мої очі коли-небудь бачили. Ущипни мене за руку, любий Аваде, щоб я прокинувся, або ні, хай мені й далі це сниться, бо інакше я плакатиму, побачивши перед собою порожню яму.

— Обережно! Прошу вас, тримайте міцно! — благав Картер леді Карнарвон, що витягла з вияму першу вазу.

Жінка нічого не чула, і застерігати її було марно. Ніжно, як мати піднімає своє немовля, простягла вона вазу назустріч сонячним променям.

— Ти дивна, ти чудова! — захоплено шепотіла леді. — Яка ти гарна, яка неймовірно гарна! Який натхненний митець зробив тебе з алебастру? Хто він? Коли жив? Скільки витратив часу на тебе? О, якби ти могла

1 ... 35 36 37 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Золотий фараон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Золотий фараон"