Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

265
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 92
Перейти на сторінку:
матір'ю загнати. Піду глянути,

Як трупом ляже: мило ж бачить ворога,

Що впав, за лиходійства поплатившися!

СТАСИМ ТРЕТІЙ

ХОР

Строфа І

От і біді кінець:

Хто самовладцем був,

740] Той до А'іду вже,

В сутінний край, подавсь.

Гай-гай! Гай-гай!

Це богів рука,

Що керує всім.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Пора настала - і життям заплатиш ти,

Нікчемо, за той глум над благородними!

ХОР

Знов я ллю сліз потік,

Не гірких - радісних!

Не сподівавсь він того,

Що йому, владарю,

750] Доля вготовила.

ПРОВІДНИК ХОРУ

А гляньмо-но в покої, що там діється -

Чи те, чого ми ждали, про що мріяли.

ЛІК

(з глибини дому)

Ой-ой!.. Ой-ой!.. [175]

ХОР

Антистрофа І

Гарно співать почав,

Солодко-солодко!

Видно, для смерті так,

Бідний, старається -

Чудовий вступ,

Аж за серце бере

Переливами.

ЛІК

(із палацу)

760] О земле Кадма!.. Ось я гину... Підступом...

ПРОВІДНИК ХОРУ

А хто ж доводив інших до загибелі?

На тебе черга. Зло чинив - плати за все.

ХОР

Хто б то смів із людей,

Дурень, сліпець хіба,

Стверджувать, начебто

Всеблаженні боги

Сили позбавлені?

ПРОВІДНИК ХОРУ

Сконав-таки, сконав же нечестивець той!

В покоях тихо. Можна знов до танцю йти:

770] Поталанило друзям, та й мені при них!

ХОР

Строфа II

Пора співать, бенкетувать,

У коло йти - всім у священних Фівах!

Уже-бо сплив сліз потік,

Розвіяв день смугу бід -

І пісня довкіл задзвеніла.

Новий володар загинув,

Давній - кермо до рук

Узяв, покинувши млу низин Ахеронтових.

От як важливо

780] Не полишать надії!

Антистрофа II

Боги, боги зору свого

Не зводять з нас - праведних і злочинних.

Жага майна, золота блиск [176]

Людей п'янить гірш од вина,

До влади злочинної хилять.

Живуть, мінливості часу

Не помічаючи.

Але, хто стопче закон, неправді слугуючи, -

В темну безодню

790] Йде колісниця щастя,

Строфа III

Вінком, Ісмене, чоло вінчай!

Ви ж кипіть хороводами,

Вулиці Фів семибрамних!

Дірко, й ти, що струмиш, мов сріблб,

Й ви, покинувши води прудкі

Батька Асопа,

Німфи, спішіть, щоб купно

Про Геракла пісню співать,

Гідну його звитяги!

800] Скелі піфійські, лісисті верхи,

Муз геліконських оселі стрімкі!

Радісно, гучно славте

Наше місто, обведене муром,

Де люд міцний, земнородний

Зріс - міднощитний загін,

Щоб оддати нащадкам цей край -

Фівам щастя священне.

Антистрофа III

Славне ложа споріднення:

Зевса - й мужа вмирущого,

810] Двох прийняла їх прекрасна

Внучка Персея в спальні своїй.

Завжди в батьківське право твоє

Вірив я, Зевсе,

Надто тепер, як Геракла

Так негадано ти повернув,

А час його мужність осяяв:

З попідземних-бо вийшов надр,

Темний Плутона лишивши дім.

Ти мій владар, Геракле,

820] А не той, хто дорвавсь до влади -

Та й сам в бою меченоснім

Він, нечестивець, пізнав,

Що безсмертні боги повсякчас

Дбають про справедливість. [177]

ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ

На крівлі Гераклового палацу появляються на колісниці

Іріда і Лісса .

ПРОВІДНИК ХОРУ

О що це?.. Що?..

Чи знов нас, друзі, дикий страх жалитиме?

Над крівлею он з'ява; гляну - жах бере.

ОДИН ІЗ ХОРУ

Тікай! Тікай!

Швидше, ноги старі, біжіть!

ДРУГИЙ ІЗ ХОРУ

Володарю Пеане!

830] Біду нову, благаю, відверни од нас!

ІРІДА

Не бійтесь, люди, доньку Ночі бачачи -

Жахливу Ліссу - і мене, посланницю

Богів - Іріду: місту не пошкодимо,

Не проти вас ми вийшли - проти смертного,

Що, кажуть, від Алкмени й Зевса зроджений.

Ще поки не закінчив всіх трудів своїх,

Його щадила доля; батько Зевс беріг

Од лиха, заодно були ми з Герою.

Та вже, як Еврістея волю виконав,

840] То Гера дітовбивством покарать його

Поквапилась; до неї - я приєднуюсь.

Озбройся ж нині серця незворушністю,

О незаміжня донько Ночі темної!

Влий шал у нього, розпали жагу сліпу

До дітовбивства, сколихни, щоб сам же він,

Розлютувавшись, гарно тут побавився -

Синів - свій цвіт - рукою вклавши власною,

Через похмурі води Ахеронтові

Хай переправить, щоб пізнав і Гери гнів,

850] І мій. Тож, або сили у богів нема,

Лишень у смертних, або він поплатиться.

ЛІССА

По батькові й по неньці - благородна я,

Бо вийшла з крові Неба й Ночі темної.

А щодо служби - ні боги б не заздрили,

Ні люди, бо й на друга йти доводиться.

Тож хочу Геру і тебе отямити,

Ще поки можна; що скажу - послухайте:

Цей муж, до кого нині ви шлете мене,

І на землі, й на небі похвали зажив:

860] Непрохідні країни, дику моря хлань [178]

очистив честь безсмертних, що схитнулася,

Він оберіг - один лиш! - од зухвалих рук.

Забудь же про той задум найжорстокіший.

ІРІДА

Це ми з Герою рішили - і втручатись тут не смій!

ЛІССА

Жаль. А я на кращу стежку скерувать хотіла вас.

ІРІДА

Не розсудку жде од тебе владна Зевсова жона.

ЛІССА

Проти волі - бачить Сонце - я за діло це берусь.

Та якщо такий мій жереб - Гері і тобі служить

І щосил, щодуху мчати, мов за здобиччю гончак,

870] То помчу! Ні в морі хвиля, збита вітром, не кипить,

Ні земля, коли стрясеться, ні грімкий з небес вогонь,

Так, як я, коли ввірвуся до Гераклових грудей,

Все вверх дном перевернувши, дім увесь, та перед тим

Діти ляжуть, але вбивця - батько сам - не знатиме,

Що своє ж потомство знищив, аж сама звільню його

Від шаленства. Ось він, бачиш, головою вже трясе,

Мовчки вкруг очима водить, що вже кров'ю налились,

Важко подих переводить - бик, до нападу готов,

Диким ревом закликає Смерті темрявих богинь.

880] Ще не так ти затанцюєш під жахної флейти гру!

Ти ж, Ірідо, легкокрило на Олімп майни, ясна,

Я ж у дім Геракла нишком, непомічена, ввійду.

Обидві богині зникають.

ХОР

Горе, о горе нам! Гине, підкошений

Нашого краю цвіт - паросток Зевсовий!

Плач, Елладо, плач! Добродійник твій

В дикий шал упав - пропадає він,

Безсердечної Лісси здобич!

Вона - на колісниці; сліз жадаючи,

Рисаків жене, штрикає,

Мов Горгона нічна, спрагла крові, мчить.

890] Стоголово сичать над очима її,

Що вогнем зорять, люті змії.

Скоро щасливцеві в щасті відмовить бог,

Скоро, засліплений, батько синів уб'є.

АМФІТРІОН

(із палацу)

Горе! О горе нам!.. [179]

ХОР

Сина твого, що сам, Зевсе, бездітний вже,

Месниці пажерні в жертву взяли собі -

На землю кинувши, мучать.

АМФІТРІОН

(із палацу)

Нещасливий дім!..

ХОР

Уже танцює... Лиш гулкий тимпан

1 ... 35 36 37 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"