Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Беру свої слова назад 📚 - Українською

Читати книгу - "Беру свої слова назад"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Беру свої слова назад" автора Віктор Суворов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 156
Перейти на сторінку:
саме передбачення, я й узяв на озброєння. Використовуючи оте, можна опинитися попереду тих, хто ще тільки чекає виходу новітнього, єдино вірного видання.

Так я став провісником.

Що ж виявилося? Виявилося, що в даній ситуації бути провісником - справа нехитра. Нове, не знаю яке за рахунком, видання мемуарів видатного полководця тільки готується до друку, а я вже сьогодні вдивляюсь у непроникну імлу майбутнього і бачу прийдешні зміни. Відкриваю секрет ясновидіння: треба уважно читати те, що сьогодні пишуть захисники Жукова у своїх книжках, статтях і дисертаціях. Треба вдивлятися, вчитуватися, прислухатися до їх аргументи. У цьому - ключ. Те, що захисники Жукова кажуть сьогодні, завтра обов'язково буде знайдене в забутих рукописах полководця, і новітнє видання буде виправлене відповідно до духу часу.

Розберемо на прикладі.

2 -

Не один Светлишин обговорював з Жуковом план Генерального штабу від 15 травня 1941 року. Слідом за ним про зустрічі з єдиним рятівником згадав академік Анфілов: «На початку 1965 року я, тоді полковник, старший викладач кафедри історії війн та військового мистецтва Військової академії Генерального штабу, зустрівся з Г.К. Жуковим» («Красная звезда», 26 березня 1996 р.). У 1995-1996 роках у багатьох газетах і журналах Анфілов розповів, що план Генерального штабу від 15 травня 1941 року він розкопав не на початку 60-х років, а ще до Светлішіна - в 1958 році. І ось при зустрічі з Жуковим в 1965 році Анфілов нібито поставив питання про цей документ. На що Жуков нібито відповів: «Ми цей проект не підписали, вирішили заздалегідь доповісти його Сталіну. Але він прямо-таки закипів, почувши про попереджувальний удар по німецьких військах. "Ви що, з глузду з'їхали, німців хочете спровокувати?" - роздратовано кинув Сталін. Ми послалися на складну біля кордонів СРСР обстановку, на ідеї, що містилися в його виступі 5 травня... "Та я сказав це, щоб підбадьорити присутніх, щоб вони думали про перемогу, а не про непереможність німецької армії, про що сурмлять газети всього світу", - прогарчав Сталін» («Куранти», 15-16 квітня 1995 р.).

«Красная звезда», «Военно-исторический журнал», багато інших газет і журналів багаторазово повторили слова Сталіна: «Та я сказав це, щоб підбадьорити присутніх...» І все, здавалося б, встало на свої місця: Жуков запропонував план, роздратований Сталін категорично з обуренням його відкинув. Чи є про що сперечатися?

Є.

Елементарна чесність вимагає від усіх, хто повторює цю нісенітницю, повідомити читачам, що це - слова не Сталіна. Це слова Анфілова, якому нібито сказав Жуков, якому нібито сказав Сталін.

Перед тим як повторювати балади Анфілова, редактори й видавці повинні були задати наймудрішому академіку все ті ж питання: а чому ж ти мовчав 37 років - з 1958 по 1995 рік? Пописав гори книжок про початок війни і про велич Жукова, але про цю розмову мовчав. Добре, в 1965 році про це говорити було не прийнято. Але в кінці 80-х, коли бушувала так звана гласність, базікати можна було про що завгодно. Чому не розповів тоді? А от розвалився Радянський Союз, і тут взагалі в перші місяці можна було робити все, що подобається. Але тільки після того, як Карпов опублікував план Генерального штабу від 15 травня 1941 року, а прості люди, прочитавши «Криголам», змогли гідно оцінити значення цього документа, тут тільки Анфілов і прокинувся. Тут тільки й згадав, що він про цей план знав давно, що він з Жуковом його обговорював, що Жуков розповів про сталінське кипіння і гарчання.

Більш важливе питання: чому після зустрічі з Жуковом у 1965 році військовий історик Анфілов ніде ніяк не зафіксував пояснення великого полководця? Якщо він тоді дану тему не вважав важливою, то нема чого через 30 років, у 1995 році, оголошувати себе хранителем історичних свідоцтв екстраординарного значення. А якщо він тоді пояснення Жукова вважав важливим, то слід було зафіксувати зміст розмови на папері та здати на зберігання у Військово-історичний відділ Генерального штабу.

І ще. Анфілов мав Жукову сказати: ось я, військовий історик, розкопав план Генерального штабу від 15 травня 1941 року, не виключено, що й після мене хтось на нього наткнеться, тому, Георгій Костянтинович, вам би слід самому про це розповісти в мемуарах, щоб потім якийсь пройдисвіт, який-небудь кочегар з криголама не надумав би перекручувати нашу славну історію.

Незрозуміла поведінка і самого Жукова. Припустимо, приходить у 1965 році до нього Светлишин, каже про знайдений план. За ним у тому ж році приходить Анфілов, каже про той же план. А Жуков якраз засів за мемуари. Як громадянин і патріот, Жуков мав на такі розмови реагувати. Жуков був просто зобов'язаний внести ясність, щоб у нащадків не залишилося ні найменшої можливості перекручено трактувати героїчну історію Радянського Союзу. Навіть не посилаючись на документ, Жуков міг би сказати щось досить певне: були в нас і інші варіанти, і інші задуми, але Сталін їх відкинув. От і все. Одне тільки речення.

Але Жуков цього не сказав.

З цього можна зробити тільки два висновки.

Перший. Жуков не піклувався про честь своєї Батьківщини і своєї армії. Він бачив, що виплив документ, який можна витлумачити у вкрай невигідному для Радянського Союзу світлі. Але Жуков не зробив абсолютно нічого для того, щоб вибити козирний туз з рук майбутніх злостивців. Не зробив нічого, щоб припинити можливість для майбутніх противників комунізму використовувати цей кричущий компромат як викривальний матеріал і доказ агресивної сутності комунізму взагалі та сталінської диктатури зокрема.

Другий висновок. Ні Анфілов, ні Светлишин і ніхто інший в той час доступу до цього плану не мали і великого стратега розпитуваннями на дану тему не турбували. Жуков був упевнений у непорушності комунізму, тому не турбувався про те, що свідчення про злочинний характер режиму коли-небудь з'являться на світло. Ось чому він нічого не робив для того, щоб знешкодити цю бомбу сповільненої дії під героїчною історією Країни Рад.

Першовідкривачами треба вважати не Светлишина й Анфілова в кінці

1 ... 35 36 37 ... 156
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Беру свої слова назад"