Читати книгу - "Вона"

І ось перед Марі виявився хлопець, прикутий ланцюгом до дерева. Здається він втратив свідомість чи то від болю, чи то від шоку і Марі скористалась цим, щоб відкрити замок і зняти ланцюг із хлопця. Вона кинула ланцюг на траву, присіла навпроти хлопця поплескала по щокам. Хлопець, не відразу, але почав приходити до тями. З переляку він хотів відсахнутись назад, але дерево його спинило. Він був абсолютно спантеличений і не розумів, що відбувається. Марі почала спокійно і тихо.

— Заспокойся. Ти розумієш, що з тобою? — Марі своєю рукою привернула його обличчя до свого. Хлопець ще й досі просто смикався, а очі його бігали навсібіч. — Ти розумієш, що з тобою відбувається?

— Так, — розгублено сказав хлопець.

— Як тебе звуть? — Марі не опускала руки. — Ей, як тебе звуть?

— Сергій, — він ніби щойно побачив перед собою дівчину і раптом зрозумів, що абсолютно голий. Його щоки почервоніли і він почав руками прикривати своє чоловіче тіло.

— Не хвилюйся, — Марі повільно встала і пішла до рюкзака. Швидко дістала з нього свої спортивні штани і подала йому. — Тримай, все ж краще ніж сидіти голим посеред парку))), — Марі лагідно посміхнулась хлопцю.

Він на мить завагався, а тоді взяв штани. Марі відвернулась, щоб він міг спокійно одягнутись.

Коли Марі повернулась, то перед нею стояв досить високий, спортивної статури хлопець. Навіть якби він не перетворився на звіра, з ним було б складно впоратись. Сергій, прийшовши до тями, розправив плечі і тримався досить впевнено. Марі помітила, що він досить милий і посміхнулась про себе, адже, ще хвилину тому він сидів перед нею голий. Від того розгубленого хлопця не залишилось і сліду. Але все ж він був дуже засмучений.

— Марі, — Марі простягла руку щоб привітатись.

— Сергій, — ще раз повторив хлопець і потиснув їй руку.

— І так, Сергію, — Марі сіла на траву і показала кивком, щоб хлопець сів поруч. Давай вирішимо, що нам робити далі? І чому я маю не вбивати тебе? — Марі так спокійно це сказала. А потім рішуче подивилась на нього.

— Краще вбий! — не менш рішуче випалив Сергій. Він опустив голову до колін і обхопив її руками. — Хіба ти не бачиш, що я чудовисько?

— Ні! Тому й хочу знайти інший вихід. Вихід завжди є! Ей), — вона підбадьорливо посміхнулась до Сергія. — Давно це з тобою відбувається? Як це трапилось?

Сергій спочатку завагався. Чи то він не хотів згадувати тих подій, чи то не довіряв Марі, але все ж почав говорити.

— Це друге затемнення. Це почалось після полювання, на якому на нас з батьком напав вовк. Ми тоді дуже здивувались, адже вовки зазвичай до людей не наближаються. З батьком усе добре, — відразу додав Сергій. — А на мене вовк встиг наскочити і подерти. Батько вистрелив у нього але він утік. Мені ніби не дуже перепало, лише декілька подряпин. Але відразу по приїзді додому мені стало зле, декілька днів лихоманило. Мені навіть робили вакцинацію проти сказу, — він іронічно посміхнувся. — Але, як бачиш, усе даремно).

— Ти кажеш друге перетворення? — Марі занепокоїлась. — При першому повному місяці ти когось скривдив??? — Марі схвильовано поглянула на Сергія.

— Ні, —відповів Сергій, поглянувши на Марі і сподіваючись, що в його очах вона побачить, що це правда. — Я на це сподіваюсь, напевно, що ні. Зазвичай хоч і туманно, але я пам’ятаю, що зі мною відбувається. А цього разу спеціально приїхав сюди. Тут жила моя бабуся. Тепер дім порожній. Ми сюди рідко навідуємося. Але ж я ледь не вбив того бідолаху. Тебе ледь не вбив, — він поглянув на Марі і побачив у неї на скулі подряпину. — Це я? — схвильовано запитав Сергій і ледь доторкнувся до подряпини.

— Не переймайся. Ні не ти. Це дрібниці, — Марі відвела від нього обличчя. — Давай подумаємо, що нам робити далі?

— Я навіть уявлення не маю, що робити далі!!! Краще ти б вбила мене, — раптом Сергій схаменувся. — А чому це ти мала мене вбити?

— Розумієш, я теж не така як усі), — Марі ледь помітно посміхнулась. — І як і ти декілька років тому була розгубленою і мені здавалось, що виходу не має. Але час минув, і я тут). Уже не така розгублена. Я прийняла те, ким я є.

— Ти теж кидаєшся на людей і хочеш їх роздерти?

— Ні). Я слідкую за такими як ти, щоб ви особливо не розходились).

— А якщо розходимось, ти вбиваєш, — не запитав, а стверджено промовив Сергій.

— Так. Але не у твоєму випадку). Я все ж хочу спробувати допомогти тобі, — Марі подивилась на Сергія. — Давай подумаємо, що можна із цим усім зробити… Батьки знають, що з тобою трапилось?

— У мене тільки батько. Він не знає.

— Ти мусиш сказати йому!

— Що? Як ти це уявляєш? — Сергій не вірив своїм вухам. — Оце так вихід!!!

— Ну я це уявляю так… — Марі суворо поглянула на Сергія, щоб він зрозумів серйозність всього що відбувається. — Ти кажеш батьку. І він або тебе приймає і допомагає тобі справитись із цією бідою, або не приймає, і ми будемо думати далі як справлятись із цією бідою. Зрозумів?

— Батько мені навіть не повірить.

— Повірить, коли прийде час. Це гарна ідея, він би тобі допомагав переживати ці декілька днів, щоб ти нікого не міг убити, а решту місяця живи собі як нормальна людина.

— Ти хоч розумієш про що ти говориш? Як нормальна людина??? Друзям не розкажеш. А відносини як будувати?