Читати книгу - "Озма з країни Оз"

На картині вмить з’явилась гарна кімнатка в австралійському місті Сіднеї. Дядько Генрі сидів у кріслі й поважно курив свою вересову люльку. На вигляд він був сумний і самотній; голова в нього вже зовсім посивіла, руки були худі, а обличчя — змарніле.

— Ой! — схвильовано зойкнула Дороті. — Дядькові Генрі не краще, і це тому, що він журиться за мною. Озмо, люба, мені треба якомога швидше бути в нього!

— Як же ти туди потрапиш? — спитала Озма.

— Не знаю, — відказала Дороті. — Але поїдьмо до Глінди Доброї. Я певна, вона мені допоможе й порадить, як дістатись до дядечка Генрі.

Озма одразу погодилась і наказала, щоб Кобилицю запрягли в гарний фаетон, зелений з рожевим, і обидві дівчинки поїхали відвідати уславлену Чарівницю.

Глінда люб’язно прийняла їх і уважно вислухала історію Дороті.

— Знаєте, в мене є чародійний пояс, — сказала дівчинка. — Коли я підпережуся ним, то накажу йому, щоб він переніс мене.

— Мабуть, що так, — усміхнулася Глінда.

— А потім, — провадила Дороті, — коли я захочу вернутися, пояс перенесе мене сюди.

— Отут ти помиляєшся, — сказала Чарівниця. — Пояс має чарівну силу тільки в Чарівному краю, якої країна Оз чи країна Ев. Так, маленька моя подружко, якщо на тобі буде цей пояс і ти захочеш перенестися в Австралію, до свого дядька, твоє бажання, безперечно, буде виконане, бо воно висловлене в Чарівній країні. Та коли ти прибудеш, куди хотіла, пояса на тобі вже не буде.

— А що ж із ним станеться? — спитала дівчинка.

— Він пропаде, як пропали твої срібні черевички, коли ти попала до Озу вперше, і ніхто ніколи більш не побачить його. Але ж хіба не шкода таким чином знищувати чародійну силу пояса?

Дороті на хвильку замислилась.

— Ну, тоді я віддам чародійний пояс Озмі, бо вона зможе користатися ним у своїй країні. А вона хай побажає, щоб мене перенесло до дядечка Генрі, і пояс не пропаде.

— Розумно придумала, — похвалила Глінда.

Вони вернулися до Смарагдового міста і дорогою домовилися, що кожної суботи вранці Озма бачитиме Дороті на своїй чарівній картині, хоч би де була в ту мить дівчинка. І коли вона побачить, що Дороті подає їй певний умовний знак, Озма дізнається, що канзаській дівчинці захотілося знов побувати в країні Оз, і за допомогою чародійного пояса Короля Номів негайно перенесе її туди.

Домовившись про це, Дороті попрощалася з усіма своїми друзями. Тік-Так захотів теж перенестись до Австралії, але Дороті знала, що механічний чоловік ніколи не знайде служби в цивілізованій країні, та й можливо, що його механізми там узагалі не діятимуть. Тому вона лишила його під Озминою опікою.

Біліні, навпаки, Країна Оз сподобалась найдужче з усіх країв, і вона відмовилась супроводити Дороті.

— Таких смачних кузьок і мурашок, як тут, немає більш ніде в світі, — сказала Руда Курка, — і є їх удосталь. Тому я скінчу свої дні тут і мушу сказати, моя люба Дороті, що ти чиниш дуже нерозумно, вертаючись у той дурний безладний світ.

— Я потрібна дядечкові Генрі, — просто відказала Дороті, і всі, крім Біліни, подумали, що їй справді треба вернутись.

Усі Доротині друзі в Країні Оз — давні й нові — зібралися перед палацом засмучені, щоб попрощатися з нею й побажати довгого життя і щастя.

Потиснувши руки всім, Дороті ще раз поцілувала Озму, а потім вручила їй чародійний пояс Короля Номів зі словами:

— Ну, люба моя Принцесо, коли я махну хусточкою, будь ласка, побажайте, щоб я опинилась біля дядечка Генрі. Мені страшенно шкода покидати вас — і Страхопуда, і Залізного Дроворуба, і Лева-Боягуза, і Тік-Така, і… І всіх… але я мушу бути з дядечком Генрі. Прощавайте всі!

А потім дівчинка стала ногами на один з величезних смарагдів, що прикрашали подвір’я, і, глянувши ще раз на кожного зі своїх друзів, махнула хусточкою.

— Ні, — сказала Дороті, — я зовсім не потонула.

Я прибула, щоб доглядати вас і дбати про вас, дядечку Генрі, і ви мені пообіцяйте, що видужаєте якомога скоріше.

Дядько Генрі всміхнувся й пригорнув до себе маленьку небогу.

— Мені вже краще, рибонько моя.

Ви, може, здивуєтесь, що Принцеса робить таку буденну річ, — штопає панчохи. Та коли ви задумаєтесь, то зрозумієте, що й принцеси протирають на панчохах дірки, як і всі люди; просто згадувати про це вважається нечемним.