Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Цілодобова книгарня містера Пенумбри, Робін Слоун 📚 - Українською

Читати книгу - "Цілодобова книгарня містера Пенумбри, Робін Слоун"

784
0
17.07.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Цілодобова книгарня містера Пенумбри" автора Робін Слоун. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 35 36 37 ... 76
Перейти на сторінку:
шукали “нерозвинений корінець”?» Тож правильна відповідь: «Ні, нічого ми не знаємо».

— Тоді зробімо ось як, — каже Пенумбра й киває. — Спершу я коротко повідаю вам історію нашого товариства. А потому, аби ви краще зрозуміли, вам необхідно відвідати Читальний Зал. Там моя пропозиція буде зрозумілішою, і я щиро сподіваюся, що ви її приймете.

Звісно, ми її приймемо. Саме так і буває в епічних пригодах. Старий маг ділиться з вами своєю проблемою, і ви обіцяєте йому допомогти.

Пенумбра складає долоні докупи.

— Чи вам знайоме ім’я Альда Мануція?

Кет і Ніл заперечно хитають головами. Може, бодай цього разу мистецький коледж стане мені в нагоді.

— Мануцій був одним із перших книгодрукарів, — кажу я, — відразу після Ґутенберґа. Його книжки знамениті й нині. Вони прекрасні. — Я бачив слайди.

— Так, — Пенумбра киває. — То було наприкінці п’ятнадцятого століття. Альд Мануцій зібрав писарів і вчених у своїй друкарні у Венеції й там надрукував перші видання класиків. Софокла, Аристотеля і Платона. Вергілія, Горація та Овідія.

Я приєднуюся:

— Так, надрукував їх, використовуючи новий шрифт, розроб­лений митцем Ґріффо Ґеррітсзоном. Чудовий шрифт. Я не бачив нічого подібного, та він і досі один із найпопулярніших шрифтів. Gerritszoon установлено на всіх комп’ютерах фірми Apple. — Але не Gerritszoon Display. Його доводиться красти.

Пенумбра киває.

— Усе це добре відоме історикам і, як з’ясувалося, — він здіймає брову, — продавцям книгарень. Гадаю, вам також було б цікаво дізнатися, що творіння Ґеррітсзона слугує джерелом достатків нашого товариства. Навіть сьогодні, коли видавці купляють цей шрифт, вони купляють його в нас. — Він стишує голос. — І ми правимо за нього чималі гроші.

Я відчуваю, як два шматочки пазла стають на свої місця: словолитня FLC — це і є компанія Festina Lente. Культ Пенумбри існує за рахунок нечуваних цін на ліцензійні шрифти.

— Та суть полягає в тому, — продовжує він, — що Альд Мануцій був не лише книгодрукарем. Він був філософом і вчителем. Він був першим із нас. Він був Засновником Нерозривного Корінця.

Що ж, такого на заняттях із типографії нам точно не розпо­відали.

— Мануцій вірив, що в працях класиків криються одвічні істини, а серед них — відповідь на наше найголовніше запитання.

Нас огортає напружена тиша. Я прокашлююсь і питаю:

— Яке це… найголовніше запитання?

Кет миттю видає:

— Як жити вічно?

Пенумбра повертає голову й уважно дивиться на неї. Його широко розплющені очі зблискують, він киває:

— Коли Альд Мануцій помер, — неголосно каже він, — його друзі та учні наповнили його могилу книжками — примірниками всіх його видань.

Вітер знадвору щосили кидається на двері, і ті аж здригаються.

— Вони зробили це тому, що могила була пуста. Після його смерті тіла не знайшли.

Значить, культ Пенумбри має власного месію.

— Він залишив по собі книжку під назвою «Codex Vitae» — книга життя. Її було зашифровано, а ключ до шифру він дав лише одній людині — своєму найліпшому другові й партнеру, Ґріффо Ґеррітсзону.

Поправка: цей культ має месію й першого апостола. Ну принаймні апостол був митцем. Круто. А codex vitae… Я вже чув це раніше. Однак Розмарі Лапін казала, що codex vitae — це книжки «Захмарної колекції». Я заплутався…

— Ми, учні Мануція, віками працювали над тим, щоб розгадати його codex vitae. Ми переконані, що там містяться всі таємниці, які він відкрив, вивчаючи праці класиків, а найперша серед них — секрет вічного життя.

Дощ тарабанить по вікні. Пенумбра переводить подих.

— Ми віримо, що, коли нам удасться розгадати його таємниці, усі члени Нерозривного Корінця, які коли-небудь жили на цьому світі… знову оживуть.

Месія, перший апостол і воскресіння. Десь я вже бачив цей перелік. Зараз Пенумбра балансує на грані між чарівним химерним дідусем і моторошним химерним дідусем. Але є дві речі, які схиляють шальки терезів на бік чарівності. По-перше, його лукава усмішка, яка зовсім не схожа на посмішку схибленого, а мікром’язи не брешуть. По-друге, погляд Кет. Вона зачудовано дивиться на Пенумбру. Гадаю, люди вірять у ще більші химерії, хіба ні? Президенти й Папи вірять у ще й не такі дивовижі.

— Про яку кількість членів товариства йдеться? — питає Ніл.

— Нас небагато, — відказує Пенумбра, відсуває стілець і підводиться. — Усі можуть поміститися в одній кімнаті. Ходімо, друзі. Читальний Зал чекає.

Codex vitae

Ми йдемо під дощем, усім гуртом ховаючись під крислатою чорною парасолею, яку нам позичили в «Дельфіні і якорі». Ніл тримає її над нашими головами — воїн завжди тримає парасолю. Пенумбра йде посередині, ми з Кет тулимося до нього з боків. Пенумбра не займає багато місця.

Ми підходимо до темних дверей. Це місце кардинально відрізняється від книгарні Пенумбри в Сан-Франциско. Якщо в Пенумбри замість стін — величезні вітрини, а зсередини ллється тепле світло, то тут бачимо перед собою суцільну кам’яну брилу й двійко миготливих канделябрів. Це місце ніби застерігає: «Ні, краще сюди не заходити».

Кет штовхає двері. Я заходжу останнім і ловлю її зап’ястя.

Я геть не очікував, що всередині все буде таким прісним. Сподівався побачити ґарґулій. Натомість перед нами дві присадкуваті канапи й круглий скляний столик — от вам і весь вестибюль. Трохи далі попереду стоїть вузький письмовий стіл, за яким сидить молодий чоловік із голеною головою, котрого я вже бачив цього ранку на вулиці. На ньому синій кардиган. Угорі, над ним, квадратні літери без зарубок сповіщають:

FLC

— Ми прийшли, щоб зустрітися з містером Деклом, — Пенумбра звертається до реєстратора, а той лиш кидає на нас побіжний погляд. Пенумбра проводить нас за двері з матовим склом. Я все ще сподіваюся побачити ґарґулью, але ні: це сіро-зелений натюрморт, прохолодна савана широких моніторів, низьких перегородок і вигнутих чорних офісних крісел. Звичайний офіс. Майже такий, як у «Нового бейґла».

За панелями на стелі дзижчать люмінесцентні лампи. Робочі столи

1 ... 35 36 37 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цілодобова книгарня містера Пенумбри, Робін Слоун», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Цілодобова книгарня містера Пенумбри, Робін Слоун» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Цілодобова книгарня містера Пенумбри, Робін Слоун"