Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

Зоя
Декілька днів майже повний ігнор. Арнольд іде з ранку майже і з'являється надвечір.
Зі мною не розмовляє, а якщо й перетинається, то тупо мовчить.

- Так, подруго. Не знаю, що між вами тоді сталося, але ти зачепила його почуття.

- Почуття? Я сумніваюся, що у твого брата вони взагалі є.

-Добре, партизанка, другий день поспіль намагаюся дізнатися, але ти мовчиш. Так, чоловіки взагалі не вміють виявляти свою зацікавленість у дівчині чи роблять це не так. Ось у мене у групі є хлопець. Симпатичний, батьки не бідні, одягається стильно. Але дивиться на мене весь час, а підійти і зізнатися, що я йому не байдужа не може. Ось що за боягуз?

– А він тобі подобається.

- Гліб? Так дуже. Але я ніколи першою не виявляю ініціативи.

– Зрозуміло. Ми дівчатка, тому перший крок за ними.

- Так. Але мені здається, що Арні тобі явно дає зрозуміти.

- Твій брат дає зрозуміти, що я його боржниця. Не більше того. І давай не обговорюватимемо більше цієї теми.

- Невже він ні краплі тобі не подобається?

– Ні. Він мені не подобається, більше того, мені він неприємний. Бісить неможливо. Так і взагалі. Він не на мій смак. Я люблю старших чоловіків, - роблю кілька ковтків чаю і в ту ж секунду на кухню заходить Арнольд.
Він усе чув?
Так, він усе чув, - відповідаю на своє ж запитання, бо бачу його незадоволене обличчя. Сьогодні він щось раніше. На ньому стильний чорний костюм, волосся покладене гелем, руки в кишенях штанів.
Йому б зніматися на обкладинку журналу Forbs. Хоча впевнена, інші дівчата мріяли б побачити його на обкладинках інших видань. Із категорією 18+.
- Дружні посиденьки за чаєм закінчено. Нам треба поговорити, Зоя. 
- Еля залиш будь ласка кухню, - вимовляє з натиском.
Еля неохоче піднімається і йде, залишаючи мене з ним наодинці.

- Ось, - жбурляє на стіл документи, які дістає з піджака.

-На моє німе питання відповідає відразу:

- Закордонний та віза. Моєму другу довелося повозитися.
Завтра виліт о 12:00. Квитки вже у мене на руках. І, так, Зоя. Без своїх жартів та втеч. Не ускладнюй собі життя ще більше. З речей візьми найнеобхідніше.

- Ти жартуєш? З речей у мене майже нічого немає. Усі мої речі залишилися у цього…

- Може ти хоч ім'я скажеш чи адресу? – не губиться Арнольд. Але я не така дурна, як він вважає.

– Ні. Мені достатньо тих речей, які запозичила Еля.

- Вперта ж ти. Гаразд, в Амстердамі відновимо твій гардероб.

- Не треба.

- Це вже я вирішуватиму. До речі, я чув вашу розмову. Не навмисне, просто ви дуже голосно все обговорюєте. І ти справді маєш рацію. Почуттів у мені немає. А кохання тим більше. Тому, люба моя, Зоя. ТИ - МОЯ боржниця. І в Амстердамі виконуватимеш роль дівчини з ескорту. Так і представлю тебе своїм знайомим. Ну а якщо раптом попадеться старший чоловік. Я навіть не проти, якщо захочеш розсунути перед ним свої ніжки.
Він спеціально виводив мене із себе. Зачіпив за живе, вказував на моє місце у житті. Ну що ж! Стриптизеркою я була. Жертвою насильства багатого виблюдка теж. Залишилося приміряти на собі роль ескортниці.

- Ти знаєш, хто це такі? Щоправда, зовсім не дотягуєш. Лише зовнішністю. Красива, приваблива та сексуальна. І мабуть, на цьому все.Іноземні мови ти не знаєш, вищої освіти немає. І мої друзі здивуються, чому я прилетів із ескортницею з Росії, якщо в Амстердамі їх повно.

- Ну, і навіщо це робити? Навіщо? - Я не витримала.

- Тому що я так хочу. Зрозуміло! - Схопив моє обличчя і стиснув пальцями підборіддя, спекаючи поглядом.

- Будеш слухняною дівчинкою, все пройде гладко. Вирушиш із мішком грошей додому.

- А як не буду?

- А якщо не будеш - пошкодуєш, - б'є мене кілька разів по щоці і відходить.

- Я все сказав. Що б о дев'ятій ранку була зібрана.