Читати книгу - "Українське письменство"

Уміння розрізняти слова високого і звичайного реґістру — уміння для перекладача потрібне і велике. «Високому» і «низькому слогу» присвячували чимало уваги теоретики XVIII — поч. XIX вв., в тому числі тонкий у означеннях автор «Словаря древней и новой поэзии» — Остолопов. Розрізняти стилі тямила добре пушкінська пора. Потім про теорію «штилів» уже говорили з усмішкою, іронічно, уважаючи їх за щось схоластичне, і покутували свою зарозумілість художніми дефектами перекладних праць[192] — аж поки знову не реабілітували її в нових поетиках[193].

Щодо стилю низького з характерним для нього уживанням жарґону, тобто говору певного побутового середовища, то з нього, власне, й починалася нова українська поезія. Його культивували в байках, і в поемах, і в гумористичній прозі. Винниченко написав колись так цілу кількаактову драму, але естетичну функцію його ми усвідомлюємо не завжди і не завжди уміємо відтінити за його допомогою переходи із одного тону в другий.

Візьмім приклад із «Антології американської поезії» І. Кулика.

Найсильнішим із поетів, цією «Антологією» репрезентованих, є, безперечно, Карл Сендберґ, а серед творів його не останнє місце посідає прекрасна поема «Дим і криця». Промисловий розмах Америки, колосальна машинова техніка, що ковтає, вбирає в себе людину, і на тлі цього ґрандіозного механізму — люди, серед огню і гуркоту виробництва, зі своїми заповітними, інтимними помислами та мріями — от одна із найгостріших картин твору.

Подаю цей уривок спочатку в російському перекладі:

Новолунья удачи проносятся мимо, — Варятся пять человек в котле раскрасневшейся стали. Кости их впаяны в сплавы из стали, Кости их вплющены в молот и наковальню. Всосаны в трубы покоряющей воду турбины, Ищите их в переплетеньи тросов на радиомачтах: Они вплавлены в сталь и безмолвны как сталь… Вот один из них говорит: «Мне по нутру мое дело, директор меня отличает, Америка рай — не страна». Другой: «Боже, как стонут все кости, в правленьи лжецы, кровопийцы, а свобода в этой стране по мне горше неволи. Америка — форменный ад». Третий: «Что за девчонка — не девка, а персик, скопим мы с нею деньжат, да и в деревню, на ферму — свиней разводить и жить господами». А двое других неотесанных парней поют о долгой дороге в родную страну. Погляди-ка на них в стальное окошечко дверцы, — Трудности им нипочем. Они поднимают людей в синеву, И сталь воспевает жужжащий мотор.

Погляньмо тепер на цей самий уривок в українськім перекладі:

Місяці щастя проходять і минають: П'ять людей пливе в тигелі червоної криці. Їх кістки замішано в хлібі криці, Їх кістки розбито в кільця і ковадла І в сосучі штоки мореборних турбін. Спостерігай їх в переплетенім риштуванні бездротової станції.