Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Дар для Яри, Марина Орєхова 📚 - Українською

Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дар для Яри" автора Марина Орєхова. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 174
Перейти на сторінку:
15. Якщо минуле не відпускає, воно ще не пройшло

Я прокинулася близько полудня, повільно приходячи до тями від дивовижного сну. Одразу ж згадала стару зі смоляним волоссям і порожніми очима небесного кольору. А потім і дивну брюнетку, слова якої «Це не сон» врізалися у пам’ять гострим лезом. Я повільно обмацала своє обличчя. Воно було вологе і липке від поту, як і волосся біля чола, наче я всю ніч провела в тренажерному залі. Вечірня сукня добряче пом'ялася, топ тиснув, залишивши на шкірі смуги.

Влада в ліжку не було. З кухні долинало шипіння сковороди та аромат кави. Він готував сніданок, чому я дуже зраділа. Їсти хотілося шалено. А ще більше - скоріше змити з себе минулу ніч і терміново зняти вечірнє плаття, що виснажило тіло.

Я ногами намацала тапки. Пошльопала в душ, проходячи повз Персі. Кіт ліниво розплющив одне око і відразу закрив його, перевіривши обстановку. «Це лише людина-жінка. Людина-чоловік мене вже нагодував. Можна спати далі», - мабуть, приблизно такі думки були в його голові, коли він так глянув на мене.

Я насамперед вирішила зняти злощасний браслет, невдоволено втупившись на прикрасу. До біса його. Я все більше переконувалась, що саме його наявність на руці якось впливала на мене, змушувала бачити ці дивні сни.

«Він точно якийсь ненормальний. Може, заговорений?»

Я пообіцяла собі, що більше нізащо не одягатиму його. Якби не Влад, я б і не надягла його вчора перед балом. Однак мої спроби розстебнути застібку однією рукою завершилися невдачею цього разу. У ній щось заїло, і хитромудрий замок ніяк не піддавався.

До чого ж безглуздий механізм!

Довелося покликати на допомогу Влада.

Він відгукнувся на мій поклик з ванної не відразу, зайшовши лише через кілька хвилин. Мабуть, у сусідньому будинку почули мої крики швидше, ніж він.

- Ти вже прокинулася! - з посмішкою резюмував він. Влад був явно у хорошому настрої, на відміну від мене.

- Допоможи зняти браслет. Не можу сама.

- Звичайно! Можу не тільки браслет допомогти зняти...

Хтиво усміхаючись, він поцілував мене в плече і легким рухом руки розстебнув атласний чорний топ, продовжуючи цілувати лінію шиї та плечей.

- Я взагалі в душ збиралася ... - неохоче чинила я опір його ласкам, притримуючи топ рукою.

- А я не заважатиму... - промуркотів він, притискаючи мене сильніше.

Невзмозі більше чинити опір, я здалася. Рука сама відпустила бюстгальтер. Обійнявши його за шию, я поринала пальцями в м'яке темне волосся. Губи самі напрошувалися на поцілунок. Він нахабно стягнув з мене білизну, таким же спритним рухом звільнившись і від власного халата, підхопив мене за талію і поніс у душову кабіну. І ось ми вже під струменями гарячої води, оповиті парою і пристрастю, розчинялися один в одному.

Тепер і мій настрій покращився. Ранок, який почався опівдні, та ще й у жарких обіймах коханого чоловіка, - претендував би на звання «ідеальний ранок», якщо забути про неприємний сон. Отримавши заряд бадьорості, ми задоволені витирали один одного рушниками.

- Дідько, там же яєчня на сковороді! - Влад, як ошпарений, помчав на кухню, не встигнувши до ладу вдягнути халат.

«Ну що ж… Майже ідеальний ранок! Сніданок, схоже, накрився...» - подумала я, закручуючи рушник на грудях, і збиралася вже бігти слідом, як раптом з вітальні пролунав крик Влада та гуркіт.

- Альбус Персіваль Вулфрік Брайан Дамблдор тебе побий! - заволав він і ледве утримавшись від падіння, спіткнувся об переляканого кота. Персі злякано зашипів і на напівзігнутих і так коротких лапах, як жирна чорна каракатиця, забіг під диван.

- Та й справді… Не ім'я – а матюк… Треба запам'ятати та використовувати в критичних ситуаціях… Альбус Персіваль… Вулфрик… щось там… Дамблдор! - спробувала я відтворити повне ім'я кота і побігла до плити.

Сковорода не встигла згоріти, а ось яєчня перетворилася на вугілля.

Поки я ліквідувала наслідки невдалого сніданку, а Влад вичитував зухвалого кота, задзвонив мій телефон. Номер невідомий.

- Слухаю вас.

- Ярослава? ... Емм ... Ярослава Смирнова? – уточнив жіночий голос.

- Так, - підтвердила я, кваплячи абонента. Все-таки у мене в руках була гарячуща сковорода, і висока ймовірність залишитися без сніданку, хоча давно вже час пообідати.

- Здрастуйте ... Мені ваш номер дала подруга ... - пихкаючи і запинаючись говорила жінка. Вона явно нервувала і відчувала незручність, а може, і сумніви щодо свого дзвінка.

 

- Добрий ранок. Точніше, день, - відразу поправила я себе, глянувши на стрілку годинника на стіні, що невблаганно підбиралася до одиниці. - Що ви хотіли?

– Вона сказала, що ви… можете вирішити деякі… проблеми, так би мовити…

Поки вона домовила фразу, я встигла, тримаючи плечем телефон, віддерти яєчню, що пригоріла, від сковороди і кинути посудину в раковину. Розпечена сковорідка загрозливо зашипіла, зустрівшись з мокрим холодним металом, ніби видавала несамовитий передсмертний крик, обдаючи мене чорним їдким димом. Дзвінок був явно недоречним, як і клієнтка, яка сама не впевнена, чи потрібна їй я.

- Послухайте, я не кілер якийсь, щоб вирішувати проблеми, а лише таролог. Нічого протизаконного не роблю і нічого поганого у своїх послугах не бачу. Якщо вам потрібна консультація, залиште номер у повідомленні. З вами зв'яжеться мій секретар. - роздратовано випалила я, збираючись вже скинути виклик, але жінка не вгамовувалася.

– Мені дуже терміново! Будь ласка! Це питання життя та смерті.

"Усі так кажуть" - подумала про себе.

- Сьогодні в мене вихідний. Вибачте.

- Я заплачу за подвійним тарифом. Дуже вас прошу!

Подумавши трохи, я все ж таки вирішила погодитися на зустріч, пошкодувавши про це через хвилину. Але назад було вже пізно відступати.

— Чекаю на вас через дві години. Салон магічних послуг Владислава Чорного. Центральний проспект, 8.

Жінка радісно подякувала мені, а я, не дослухавши, пішла збиратися. Якраз заїду десь поїсти з Владом перед зустріччю з нею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 36 37 38 ... 174
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дар для Яри, Марина Орєхова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дар для Яри, Марина Орєхова"