Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

Близько трьох я вже була у своєму кабінеті. Клієнтка запізнювалася, але поки що всього на хвилину.

Тільки я вирішила заварити каву, як почувся брязкіт «шуму вітру», підвішеного біля вхідних дверей, а потім і несміливий стукіт у мої двері. Ось так завжди. Варто заварити каву, як хтось завадить нею насолодитися. Коли чогось чекаєш, зроби те, що не хотів би відкладати ні на хвилину. Очікуване неминуче настане. Так працює закон Мерфі.

- Проходьте! - відгукнулася я, з сумом глянувши на каву, якою не зможу тепер насолодитися.

Клієнтка виявилася на вигляд набагато молодшою, ніж я її уявляла собі за голосом. Дівчина була трохи молодша за мене, років двадцяти п'яти-семи на вигляд. Темне волосся було акуратно витягнуте «праскою», легкий макіяж надавав жіночності вузенькому личку. Одягнена вона теж була зі смаком – в елегантне кашемірове пальто кольору мокко з великими кишенями. Вона зняла верхній одяг, під яким опинився симпатичний світшот і штани і, нарешті, сіла в крісло, слухняно слідуючи моєму жесту.

- Я не знаю, з чого почати, - чіпляючись за мене поглядом, нервово спитала вона.

- Почніть спочатку. Але спершу заспокойтеся. Може, кави?

- Не відмовлюся.

Я полегшено видихнула. Тепер і сама зможу відпити улюблений напій. Поки я заварювала каву, молода жінка розпочала свою розповідь.

- Мене звати Аліса. Мені здається, що на мені лежить якийсь прокльон.

- Хм… Прокляття – це більше до Владислава Чорного. Напевно, ви помилилися з візитом до мене, - здивовано промовила я, дістаючи чашку з тумбочки. Тільки зараз я помітила, що срібний браслет, як і раніше, на мені. Влад так і не зняв його, а потім я зовсім про це забула. Це ж треба, я вже встигла до нього звикнути. Якщо він спочатку мені заважав, то тепер я його майже не помічала. «Добре, пізніше попрошу Влада», – подумала я, заспокоюючи себе. Не клієнтку ж просити?

- Бачите, мій чоловік – віруюча людина і він категорично проти подібних послуг. Магії, чаклунів і такого іншого. А ви ж не чаклунка? Карти Таро – це ж щось з психології? От я й подумала… Обманювати чоловіка я не хочу, але й засмучувати його теж. Він сьогодні у відрядженні, тому мені потрібно було терміново побачити вас. Чи можете ви перевірити мої побоювання за допомогою карт?

- Що ж, спробую, - вислухавши її тираду, сповнену сумнівів і самоїдства, втомлено сказала я і поставила чашку з кавою перед клієнткою.

Потім відкрила стіл і потяглася до колоди Райдера – перевіреної класики для складних питань, але мій погляд прикувала до себе обновка – Таро Алістера Роулі. Посумнівавшись лише секунду, вирішила взяти її. Це великий ризик працювати з клієнтом на не випробуваній колоді, але щось мені підказувало, що так треба. Чи то спалахи-спогади зі сну, чи таємне бажання, яке рухало мною в той момент.

Заплющивши очі, я повільно поринула в розслаблений медитативний стан, сформулювала в голові питання і повільно розклала карти на столі. Позиції розкладу народжувалися власними силами, без заготовок. Просто та ефективно: три карти минулого, три сьогодення та три майбутнього. Дівчина, затамувавши подих, стежила за кожним моїм рухом. Я чула, як вона дихає - плутано і нервово. Я була абсолютно спокійна.

- У минулому - Диявол, Трійка мечів та Правосуддя перевернуте. Ви зв’язалися з поганою людиною, що зіграло з вами злий жарт. Хтось маніпулював вами, що спричинило сильне душевне розчарування через велику несправедливість. Серйозна втрата була. Її відлуння дається взнаки до цього дня.

Поки я говорила, краєм ока помітила, як дівчина засовалася в кріслі. Губи затремтіли, очі забігали, наче вона поглядом намагалася за щось ухопитися, знайти точку опори. Стало зрозуміло, що мої слова зачепили її. Я намацала якийсь минулий біль, трагедію.

- У теперішньому у вас Жрець, 10 пентаклей і перевернута Імператриця, - продовжую я. - Ви заміжня і цілком вдало. Будинок ваш – повна чаша, ось тільки ви все одно не відчуваєте повноцінного щастя, не можете реалізуватися як дружина чи як жінка… Зазвичай я не використовую значення карт у перевернутому положенні, але у вашому розкладі таке почуття, що саме так все й має бути…

Я поринула в роздуми, погладжуючи карту Імператриці, розглядаючи хитромудрий малюнок, і навіть не помітила, як клієнтка, закривши долонями обличчя, почала плакати.

- Вибачте, я щось не те сказала? - злякано запитала я, машинально забираючись рукою в ящик столу за пачкою серветок.

- Ні. Ви все сказали. - схлипуючи сказала вона і втирала ніс і щоки серветкою. - Ми вже сім років одружені, щасливо одружені, а дітей все нема. Хоча лікарі кажуть, що у нас все гаразд, нічого критичного… Розумієте?

- Таке буває. Може, ще не час. Чому ж одразу прокляття?

– Ви сказали про минуле. Все так і було. До чоловіка я зустрічалася із хлопцем. Я дізналася, що вагітна, і ми вирішили побратися, але майбутня свекруха мене відразу не злюбила. Вона все думала, що я навмисне охомутала її синочка і вагітністю намагаюся прив'язати його до себе. Вигляду вона не подавала, але я помітила, що вона щось нашіптує мені в спину. Я навіть чай боялася у неї пити в гостях, щоб не підлила чогось… Загалом, трапилося так, що напередодні весілля ми сильно посварилися з нареченим. Його мати сказала йому, що бачила мене в кафе з іншим чоловіком. Я все заперечувала, але Гліб був сам не свій. Він розлютився, як з ланцюга зірвався і сказав, що не вірить, що дитина його. Я була настільки розчавлена, що не можу навіть передати словами.

Аліса опустила погляд, ледве стримуючи сльози. Вона зробила паузу, щоб зібратися, але я вже знала, що сталося. Я відчувала її біль. Вона відгукувалася разом із моїм власним болем.