Читати книгу - "Лікар та душа. Основи логотерапії"

Крім тих, хто практикує мастурбацію, до «неактивного типу» належать також ті молоді люди, які страждають від так званої сексуальної фрустрації. Сексуальну фрустрацію слід розуміти як вираження більш загального психічного стра­ждання. Це проблеми людини, яка «самотня» і через це її сексуальний потяг незадоволений, принаймні до тих пір, поки вона не зустріне свого партнера. Коли в людині домінує еротичний елемент, то сексуальність не розростається до небезпечного рівня і між цими сферами не виникає конфлікту — відбувається нормальний розвиток. Тільки в тому разі, коли наявні зміщення в процесі девіантного розвитку, як, наприклад, згадана вище зміна акценту від еротичності до сексуальності, виникають ті конфлікти та психічні напруження, які називаємо сексуальними розладами. Фраза «сексуальна фрустрація» видається оманливою, оскільки звучить так, ніби незадоволений сексуальний інстинкт є джерелом сексуальних проблем, ніби утримування від сексу обов’язково пов’язане з розладами. Насправді стриманість не пов’язана з фрустрацією. Якщо молода людина страждає від сек­суальної фрустрації, то це свідчить про те, що сексуальний інстинкт ще не підпорядкований еротичним схильностям, тобто не інтегрований у загальну систему особистих прагнень людини.

Приклад сексуальної фрустрації іноді використовують задля сексуальної пропаганди. У цьому сенсі це є помилковим розумінням та вульгарною інтерпретацією психоаналізу. Таке розуміння означає, що незадоволений сексуальний інстинкт обов’язково призводить до неврозу. Інформацію про шкідливість сексуальної стриманості почали поширювати серед молоді. Така доктрина спричинила невротичну сексуальну тривогу. Її гасло звучало так: статевий акт будь-якою ціною навіть між наймолодшими дітьми. Насправді нормальними є сексуальні стосунки між зрілими людьми. У цьому разі вони закладають основу здорового та сповненого сенсу еротизму, у якому сексуальний елемент виражає любов. Цей вид еротизму обов’язково повинен передувати сексуальним стосункам. Молода людина, увійшовши у світ простої сексуальності передчасно, буде недозрілою, нездатною до синтезу сексуальності та еротизму. Розгляньмо, що можна зробити під час терапії сексуальної фрустрації в молоді. Це питання актуальне хоча б тому, що успішний метод лікування такої сексуальної фрустрації дає змогу зрозуміти її психогенез. Така терапія нескладна. Достатньо ввести цю молоду людину в різностатеву компанію осіб її віку. Там вона рано чи пізно закохається, тобто зустріне свого партнера в еротичному, а не в сексуальному розумінні. Як тільки це станеться, сексуальна фрустрація швидко зникне. Такі молоді люди часто визнають, що вони «забули» про мастурбацію. Їхнє прагнення бути разом із обраним партнером позбавлене сексуальних спонук. Вони позбуваються примусу сексуального задоволення. У ту мить, коли вони закохуються, груба сексуальність автоматично відходить на задній план, натомість першорядним стає еротизм. Відбувається різке зміщення акценту від сексуальності до еротики, раптова зміна домінування між сексуальними та еротичними тенденціями. Під час лікування молоді, яка потерпає від сексуальної фрустрації, ми повинні звернути увагу на відношення між сексуальністю та еротикою, що є одним із правил сексуального розвитку. Багатий досвід психологічних консультантів, які працювали з молоддю, також підтверджує це, так само як і обговорення питань сексуальності та еротики з великою кількістю молодих людей під час розмов про їхню сексуальну освіту. З-поміж багатьох тисяч опитаних молодих людей ніхто не сказав, що не досяг успіху в намаганні змістити акцент із сексуальності на еротизм.

Як ми вже згадували, у зрілих людей ця проблема набуває іншої форми. У дорослих сексуальні бажання розвиваються разом із еротичними тенденціями, оскільки злилися внаслідок синтезу сексуальності з еротикою. Отже, утримання від сексу жодною мірою не повинне спричинити невротичних симптомів. Якщо ж виявимо невротичні симптоми в дорослої людини, що утримується від сексу, ми не повинні вважати їх прямим наслідком утримання, їх слід радше вважати їх його основним чинником. У таких випадках виявляється, що стриманість сама є симптомом основного неврозу.

Серед тих молодих людей, які позбулися сексуальної фрустрації внаслідок зміщення акценту із сексуальності на еротизм, сексуальний інстинкт рано чи пізно знову нагадає про себе і ще сильніше вимагатиме свого задоволення. Питання про сексуальне задоволення можна відсунути на задній план тільки тимчасово. Людина може налагодити еротичні стосунки тільки під впливом еротичної тенденції. На цій базі вже можуть розвинутися любовні відносини, для яких статеві взаємини означатимуть засіб вираження любові. Утримання від сексуального задоволення дало час молодій людині сформувати почуття відповідальності. Тепер вона зможе свідомо вирішувати, з огляду на відповідальність щодо себе і свого партнера, чи варто і коли розпочинати серйозні сексуальні стосунки. Бо якщо стосунки між партнерами відповідальні, то сексуальність набуває відповідної форми — фізичного вираження духовного змісту, вираження любові.

Якою ж має бути позиція лікаря щодо проблематики статевого життя молодих людей? Що йому слід рекомендувати молоді — стриманість чи продовження сексуальної активності? Ми пропонуємо дотримуватися таких загальних принципів.

По-перше, із соматичного, медичного погляду ані стриманість, ані наявність статевих відносин не є протипоказаними, звичайно з урахуванням ступеня фізичної зрілості. У цьому питанні лікар повинен бути абсолютно нейтральним, оскільки він знає, що ані перше, ані друге не можуть завдавати фізичної шкоди. Але з погляду психічної гігієни він повинен висловити свою думку. Вона буде негативною, коли йтиметься про секс без любові. Сексуальні стосунки між молодими людьми, які ще не дозріли психостатево, протипоказані.

Питання статевих відносин між молодими людьми можна також розглядати крізь призму сексуальної етики. Із цього погляду лікар ніколи не може сказати «так», ніколи не може безпосередньо рекомендувати статевий акт. Функцією лікаря є не звільняти особу від відповідальності, а, навпаки, навчити її відповідальності. Молода людина повинна вирішувати це питання самостійно. На питання про те, чи повинна молода людина, яка справді любить свого партнера, вступати з ним у сексуальні стосунки, не може відповісти ані лікар, ані консультант. Це особиста моральна проблема кожного індивіда. Найкраще, що лікар може зробити в цій ситуації, це сказати, що не треба боятися стриманості, що вона не зашкодить здоров’ю молодої особи.

Відповідальність стосується не тільки партнера як індивіда, її кульмінація відбувається в моногамному подружжі. Крім цього, є ще й соціальні, економічні та генетичні (спадкові) обов’язки, які молода особа повинна враховувати. Як ми вже бачили в іншому контексті, шлюб передбачає низку незалежних вимірів існування і виходить за межі тільки психологічного поля. Однак психотерапевт розглядає лише проблеми психіки. Його завдання — турбуватися тільки внутрішньою здатністю молодої особи вступати в моногамні стосунки та зміцнювати моногамне ставлення. У спілкуванні з молодими людьми психіатр повинен заохочувати їх до усвідомлення всіх труднощів, які виникають у період еротичного дозрівання. Молода людина повинна мати сміливість закохатися, розчаруватися, оцінювати партнерів, бути самотньою і т. д. Якщо сексуальність загрожує здобути перевагу над еротизмом, то психіатр або сексуальний педагог повинен застерегти молоду людину. Широкомасштабне статистичне психологічне дослідження школи Шарлотти Бюлер показало, що серйозні сексуальні стосунки дуже молодих дівчат (які, на нашу думку, ще не дозріли до нормальних еротичних відносин) обмежують їхні