Читати книгу - "Буря Мечів"

Білобородий схилив голову.

— Не мені ставити під сумнів слова королевича Вісериса.

— Короля,— виправила Дані.— Він був королем, хай і не правив ніколи. Вісерис Третій. Але що ви мали на увазі? — поцікавилася вона, бо такої відповіді не очікувала.— Одного разу сер Джора назвав його останнім драконом. Рівних йому воїнів не було, ось чому його так назвали, правда ж?

— Ваша світлосте,— мовив Білобородий,— королевич Драконстону був могутнім воїном, але...

— Продовжуйте,— попросила вона.— Зі мною ви можете говорити вільно.

— Як зволите,— старий, насупившись, зіперся на свій твердий ціпок.— Воїн, якому немає рівних... гарні слова, ваша світлосте, та не виграти битви словами.

— А виграти списами,— різко кинув сер Джора.— А королевич Рейгар добре міг собі дати з ними раду.

— Так, сер, але... я бачив сотню турнірів, а воєн більше, ніж хотілося б, і знаю: хай який лицар дужий, меткий чи вмілий, йому знайдуться рівні. Він може виграти один турнір, а з другого вилетіти ще на початку. До поразки може призвести калюжа в траві чи страва, яку ти з’їв напередодні. Зміна вітру може принести перемогу чи поразку,— він глянув на сера Джору.— Або ж стрічка, яку леді пов’яже тобі на руку.

Мормонт потемнів з обличчя.

— Стеж за словами, старий.

Аристан бачив, як сер Джора змагався в Ланіспорті, збагнула Дані, на тому турнірі, на якому здобув стрічку від леді. Цю леді він також здобув — Лінессу з дому Гайтаверів, свою другу дружину, високородну й прегарну... але вона зруйнувала його життя, а тоді покинула його, лишивши по собі гіркі спогади.

— Не сердьтеся, мій лицарю,— поклала Дані долоню Джорі на руку.— Аристан не хотів вас образити, я певна.

— Як скажете, халесі,— буркітливо озвався сер Джора.

Дані знов обернулася до зброєносця.

— Я мало знаю про Рейгара. Тільки те, що оповідав Вісерис, а він був маленьким хлопчиком, коли наш брат загинув. Який він був насправді?

Старий якусь мить поміркував.

— Здібний. Це найперше. Рішучий, рвійний, ретельний, цілеспрямований. Про нього є один переказ... але, без сумніву, сер Джора теж його знає.

— Я послухаю його від вас.

— Як зволите,— мовив Білобородий.— Змалечку королевич Драконстону був завзятим читакою. Читати навчився так рано, що люди казали: королева Рейла, коли була в тяжі, мабуть, книжок наковталась і свічок. Рейгару нецікаво було гратися з іншими дітьми. Мейстри були в захваті від його розуму, а от батькові лицарі кисло жартували, що на світ удруге з’явився Бейлор Благословенний. Та одного дня в сувоях королевич Рейгар вичитав щось таке, що змінило його докорінно. Ніхто не знає, що це могло бути, тільки раптом одного ранку хлопець з’явився у дворі, коли лицарі вбирались у крицю. Підійшов до сера Віллема Дарі, військового інструктора, й мовив: «Мені потрібен меч і лати. Схоже, я мушу стати воїном».

— І він став! — захоплено вигукнула Дані.

— Щира правда,— уклонився Білобородий.— Перепрошую, міледі. До речі про воїнів: бачу, що Дужий Бельвас уже встав. Мушу обслужити його.

Дані глянула на корму. Євнух саме вилазив крізь люк посередині судна — дуже спритно, попри свої розміри. Бельвас був приземкуватий, але широкоплечий, з усіма м’язами й салом важив добрі шість пудів, а його велетенське смагляве черево навхрест перетинали старі білі шрами. Вдягнений він був у мішкуваті штани, жовтий шовковий пояс і абсурдно крихітну шкіряну жилетку, поцятковану залізними заклепками.

— Дужий Бельвас зголоднів! — прогуркотів він до всіх і ні до кого конкретно.— Білобородий! Принеси їсти Дужому Бельвасу!

— Можете йти,— мовила Дані до зброєносця. Той знову вклонився й пішов задовольняти потреби людини, якій служив.

Сер Джора проводжав його поглядом, хмурячи грубувато-відверте обличчя. Мормонт був рослявий і огрядний, з квадратною щелепою і м’язистими плечима. Зовсім не гарний, але щирішого друга в Дані ще не було.

— Краще вам не сприймати слова старого за чисту монету,— сказав він до неї, коли Білобородий уже не міг їх чути.

— Королева має вислухати всіх,— нагадала вона йому.— Можних і бідних, дужих і слабких, шляхетних і продажних. Один голос може і збрехати, але в багатьох завжди відшукається правда.

Це вона прочитала у книжці.

— То вислухайте мій голос, ваша світлосте,— сказав вигнанець.— Цей Аристан Білобородий нещирий. Він застарий як на зброєносця, та й розмовляє надто вишукано, щоб служити тому йолопу-євнуху.

Це і справді було дивно, не могла не визнати Дані. Дужий Бельвас колись був рабом, він ріс і тренувався в бійцівських кублах Міріна. Магістр Іліріо послав його захищати Дані, принаймні сам Бельвас так стверджує, а їй і справді потрібен захист. Узурпатор на своєму Залізному троні обіцяв землі й титул лорда тому, хто її вб’є. Одна спроба вже робилася — їй піднесли келих отруйного вина. Що ближче вона до Вестеросу, то вірогіднішою стає наступна спроба. У Карті ворожбит Піят Прі підіслав до неї жалісливця, щоб помститися за Невмирущих, яких вона спалила в Палаці праху. Подейкують, ворожбити ніколи не забувають кривди, а жалісливці, якщо мають когось убити, доводять справу до кінця. Та й більшість дотраків тепер теж проти Дані. Колишні ко хала Дрого нині очолили власні халасари, і жоден з них не завагається напасти на її невеличкий гурт, аби повбивати й поневолити вірних їй людей, а саму Дані силоміць завезти назад у Ваїс-Дотрак, де їй і місце серед зморщених старух дош-халіну. Вона сподівалася, що бодай Заро Зоан Даксос їй не ворог, але купець-картянин жадав тільки її драконів. А ще ж є Квейт з Тіні — ота дивна жінка в червоній лакованій масці зі своїми загадковими порадами. Вона теж ворог, чи просто небезпечний друг? Сказати напевне Дані не могла.

«Сер Джора врятував мене від отруйника, Аристан Білобородий — від мантикори. Мабуть, Дужий Бельвас врятує від когось наступного». Він був кремезний, мав руки дебелі, як молоді деревця, а величезний кривий арах такий гострий, що ним можна було б і голитися на той неймовірний випадок, якщо на євнухових гладеньких смаглявих щоках раптом проросте якась рослинність. Та водночас він був як дитина. До справжнього захисника він недотягує. «На щастя, в мене є сер Джора й мої кровні вершники. І мої дракони, не слід забувати». З часом дракони стануть для неї найгрізнішими оборонцями, як були для Ейгона