Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Битва королів 📚 - Українською

Читати книгу - "Битва королів"

2 996
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Битва королів" автора Джордж Мартін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 36 37 38 ... 280
Перейти на сторінку:
class="p1">— Мій спис? — розгублено кліпнув лорд Джанос.

— Застібку у вас на плащі,— вказав Тиріон.

Лорд Джанос, повагавшись, зняв прикрасу та вручив її Тиріону.

— У Ланіспорту золотарі набагато вправніші,— заявив той.— Не хочу вас образити, але червона емаль, що імітує кров, занадто яскрава. Скажіть мені, мілорде, ви самі застромили списа чоловікові в спину, чи ви тільки віддали наказ?

— Я віддав наказ, і зробив би це вдруге. Лорд Старк був зрадником,— лисина в центі Слінтової голови побуряковіла, а злототканий плащ сповз на підлогу.— Він хотів мене підкупити.

— Бо навіть не уявляв, що ви вже продалися.

Слінт з гуркотом опустив кубок на стіл.

— Ви п’яний? Якщо гадаєте, я тут мовчки сидітиму, коли ставлять під сумнів мою честь і гідність...

— Про яку честь ідеться? Визнаю, порівняно з сером Джейсліном, ви здійснили кращий обмін. Титул лорда і замок в обмін на спис у спину, причому вам навіть самому не довелося його встромляти,— кинув Тиріон прикрасу назад Джаносу Слінту. Відскочивши від грудей Слінта, який уже почав підводитися, вона з брязкотом упала на підлогу.

— Мені не подобається цей тон, міло... Куцю. Я — лорд Гаренхолу та член королівської ради, а ти хто такий, щоб мене ганити?

Тиріон схилив голову набік.

— Та, думаю, ви добре знаєте, хто я такий. Скільки у вас синів?

— Що тобі до моїх синів, карлику?

— «Карлику»? — спалахнув Тиріон.— Слід тобі було зупинитися на Куці. Я — Тиріон з дому Ланістерів, і одного дня, якщо боги дали тобі бодай стільки глузду, скільки слимакові, ти переді мною навколішках повзатимеш, що це зі мною тобі пощастило мати справу, а не з моїм лордом-батьком. А тепер, повторюю, скільки в тебе синів?

Тиріон добре бачив, як в очах Джаноса Слінта зненацька спалахнув страх.

— Т-три, мілорде. І дочка. Будь ласка, мілорде...

— Не благай, немає потреби,— ковзнув він зі стільця.— Даю слово, їх не скривдять. Молодших хлопців заберуть на виховання — будуть зброєносцями. Якщо служитимуть вірою і правдою, можуть з часом стати лицарями. Щоб ніхто не казав, що дім Ланістерів не винагороджує тих, хто йому служить. Найстарший син успадкує титул лорда Слінта й отой ваш страхітливий герб,— буцнув він ногою маленький золотий спис, і той покотився по підлозі.— Йому підшукають землі, й він зможе збудувати собі резиденцію. Це, звісно, буде на Гаренхол, але теж якесь пристойне місце. Дівчину до вінця хай підшукає собі сам.

Обличчя Джаноса Слінта з бурякового зробилося геть білим.

— Щ-що... що ви?..— його підборіддя затрусилося, як гора сала.

— Що я збираюся зробити з тобою? — Тиріон відповів не одразу — змусив йолопа трохи потремтіти від страху.— Карака «Літній сон» вирушає в путь з ранковим припливом. Капітан сказав мені, вона зупинятиметься в Мартингороді, на Трьох Сестрах, на острові Скагос, у Східній-варті-на-морі. Коли зустрінешся з лордом-командувачем Мормонтом, переказуй йому мої щирі вітання й передай, що я не забув про потреби Нічної варти. Зичу вам довгого життя й гарної служби, мілорде.

Щойно Джанос Слінт зрозумів, що негайна страта йому не загрожує, на його обличчя повернувся колір. Він випнув уперед щелепу.

— Ще побачимо, Куцю. Карлику. Може, це ти попливеш на тому вітрильнику, про таке не подумав? Може, це ти опинишся на Стіні,— він нервово реготнув.— Ти зі своїми погрозами... ну, ми це ще побачимо! Я друг короля, сам знаєш. Послухаємо, що Джофрі скаже з цього приводу. А ще Мізинчик і королева, так-так. У Джаноса Слінта багато добрих друзів. Ми ще побачимо, хто куди попливе, обіцяю. Побачимо.

Розвернувшись на закаблуках, як вартовий, яким він і був колись, він, відлунюючи чоботами по кам’яній підлозі, великими кроками перетнув малу залу. З цокотом збіг сходами, розчахнув двері — й опинився віч-на-віч з рослявим довговидим чоловіком у чорній кірасі й золотому плащі. До культі на правій руці кріпилася залізна долоня.

— Джаносе,— сказав чоловік, зблиснувши глибоко посадженими очима з-під випнутого чола й кучми чорного волосся, в якому вже майнула сивина. За чоловіком у малу залу безшумно увійшло ще шестеро золотих плащів, а Джанос Слінт позадкував.

— Лорде Слінт,— гукнув Тиріон,— певен, ви знайомі з сером Джейсліном Байвотером, нашим новим командувачем міської варти.

— На вас уже чекає паланкін, мілорде,— мовив Джейслін до Слінта.— Причал далеко, а на темних вулицях поночі небезпечно. Вартові!

Поки золоті плащі виводили свого колишнього командувача, Тиріон підкликав сера Джейсліна до себе та простягнув йому сувій пергаменту.

— Мандрівка далека, і лордові Слінту потрібне товариство. Прошу, потурбуйтеся, щоб оці шестеро приєдналися до нього на «Літньому сні».

Проглянувши імена, Байвотер посміхнувся.

— Як зволите.

— Серед них є один,— стиха мовив Тиріон.— Такий собі Дім. Скажіть капітану, що ніхто не образиться, якщо дорогою до Східної варти цього пасажира випадково змиє хвилею за борт.

— Я чув, море на півночі повсякчас штормить, мілорде,— уклонився сер Джейслін і вийшов, і його плащ затріпотів. По дорозі Джейслін пройшовся по Слінтовому злототканому плащу.

Тиріон лишився сам; він сидів, посьорбуючи залишки доброго дорнського вина. Слуги заходили й виходили, прибираючи зі столу. Тиріон попросив їх залишити вино. Коли вони закінчили, у залу ковзнув Вейрис, одягнений у розмаяну лавандову мантію; пахло від нього теж лавандою.

— Як ви солодко співали, мій добрий лорде!

— То чого в мене такий гіркий присмак у роті? — Тиріон притиснув пальці до скронь.— Я звелів викинути Алара Діма в море. І зараз мене аж підмиває вчинити так само з вами.

— Вислід цього вчинку може вас розчарувати,— відгукнувся Вейрис.— Шторми налітають і вщухають, хвилі накривають когось із головою, велика риба пожирає малу, а я собі все топчу світ. Якщо ваша ласка, можна й мені скуштувати вина, яке так сподобалося лорду Слінту?

Тиріон, нахмурившись, махнув на карафу.

Вейрис наповнив кубок.

— А-ах! Солодке як літо,— він зробив іще ковточок.— Виноград аж співає у мене в роті.

— Цікаво, що то за звук... Скажіть винограду, що вже досить співати: у мене голова зараз лусне... То зробила моя сестра. Ось чого не схотів розповісти наш вірний і відданий лорд Джанос. То Серсі відпровадила золотих плащів у бордель.

Вейрис нервово хихикнув. Отже, він усе знав.

— Але ви це оминули,— звинувачувально кинув Тиріон.

— Ваша люба сестричка,— сказав Вейрис так зажурено, мовби от-от розплачеться.— Про такі речі важко розповідати, мілорде. Я боявся вашої

1 ... 36 37 38 ... 280
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Битва королів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Битва королів"