Читати книгу - "Подаруй мені життя, Камілла Рей"

Нейтон – він ударив мене. От гад! Намагаюся усвідомити те, що відбувається, якось оглядаюся довкола. Очам дуже боляче, коли світло фар зустрічної машини б'є мені в обличчя. Я болісно заплющила повіки. На очах виступили сльози.

Нічого не можу збагнути. Мляво оглядаюся знову. Я в машині, і мене кудись везуть. Нарешті моєму каламутному погляду відкрився той, хто був за кермом. Нейтон везе мене кудись. У мене на мить перехопило подих. Він, мабуть помітивши бічним зором, що я на нього дивлюся, теж глянув на мене. Трохи посміхнувся і підморгнув мені. От же гад. Ненавиджу.

Відчуваю, як слабкість накочує все сильніше. Краплі дощу б'ють по шибках, але тут же, вітер зриває їх і забирає геть. Я гублюсь. І знову настає темрява.