Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

– Кай! – вигукнув Кирило, хапаючи мене руками вже за волохату шию, вони з Дімою намагалися відтягнути мене від столу. Хоча це був уже не я, а звір. Він гарчав, намагаючись дістатися до дівчини, яка прокинулася, виривався щосили, дряпаючи пазурами підлогу аж до самої кімнати, де мене й зачинили.

Через цю дівку я втратив контроль над своїм тілом, божеволів разом зі звіром і відчував, що ненавиджу її всією душею. Бажання згорнути їй шию зростало, і навіть те, що вона сестра Івана і, найімовірніше, ні в чому не винна, мене не хвилювало. Усе, що мене турбувало, як це зробити, якщо вистачає всього лише її стогону, навіть не слів, щоб втратити над собою контроль.