Читати книгу - "Фортуна на всю котушку, Ірен Карк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Ні. У мене також є питання: тобі яка справа до всього цього? Навіть якщо ти мені посвідчення покажеш, я все одно не повірю...
– І правильно, – перебив він. - Хоча посвідчень у мене з десяток. А ось те, що твій колишній узяв у сейфі, мені потрібно до зарізу.
Хвилину я сиділа мовчки, потім сказала:
– Один знайомий стверджував, що Бритий бандит, хоч і останнім часом працював чесно. - Почувши це, Олексій усміхнувся. - І дружки його не кращі. Зважаючи на все, ти один із цих дружків. Він сам отримав за заслуги.
- Так само, як і його сестра? – зневажливо запитав Олексій. -Її вбив хтось з твоїх дружків?
- На твою думку, я можу змусити когось вбити людину?
- По-моєму, - знущався він, - придумати такий план було не просто, і допомогти в цьому могла тільки одна людина - ти.
Ось тут щелепа в мене відпала. Дурою вважає добре, сопливим дівчиськом чорт з ним. Але таке... як йому на думку спало, що я можу когось підштовхнути на вбивство? Це дурість, яку розумна людина має соромитися. А він говорить із таким серйозним виглядом... Олексій відсунув попільничку і засміявся, спостерігаючи за мною.
- Ти що дурень? - Запитала я з образою.
-Будь-хто, глянувши на тебе, вирішить: ніякого відношення до вбивства ти мати не можеш, - неквапливо заговорив Олексій. - Я спершу теж так подумав. Красива дівчина, улюблена донечка, успішна бізнес-леді... Така собі квіточка. Такі квіточки, до речі, дуже часто можуть виявитися рідкісними стервами.
-Допустимо. Але щоб звинувачувати людину, має бути щось серйозніше за твої домисли.
- Аргумент серйозніший нікуди, - посміхнувся він.- Ти жива. Байку про те, ніби тебе вирішила підставити коханка чоловіка, можеш мені не розказувати.
- Іншого пояснення у мене немає, - поспішно сказала я.
- Впевнена? - підняв він брови. - А от у мене є інший варіант. Хочеш почути?
- Не впевнена , - захвилювалась я.
- А я все одно скажу. Я думаю, що ви спеціально розіграли цей спектакль з снодійним. Ви чудово знали, що можуть виникнути багато запитань, адже не відомо було кому і що міг розказати Сергій чи Анька. А так, ти також жертва, яку підставляють. Братик відмазує тебе від ментів і ти продовжуєш розігрувати бідну овечку, в той час як сховали камінці. Так от моє питання: де твій спільник?
- Про що ти зараз говориш? - Похмуро запитала я. Те, що казав Олексій, не вкладалося в голові, і водночас я розуміла: з його погляду це зовсім не вигадки.- Який спільник? Яке каміння? Я не розумію, про шо ти говориш!
- А інакше не складається, люба, - глузливо відповів він, підвівся, підійшов до мене і схилився майже до самого обличчя. - Я не великий любитель бити баб, але твою мордаху, не роздумуючи, перетворю на криваве місиво, так що краще тобі зізнатися.
- Перетвори, - відповіла я злісно. Злість і образа погані порадники, але мені на це було начхати. - Та я набрешу тобі три короби від страху. Я не знаю, що взяв Сергій з сейфу і не знаю хто його вбив. Але він був моїм чоловіком, хоч і колишнім… я до сих пір памʼятаю його тіло на підлозі. І якщо ти думаєш, що я почала б покривати мерзотника, який убив і мене залишив біля нього... - Я замовкла, стиснувши зуби. Він дивився на мене, а я на нього. Він першим відвів погляд.
– Допустимо, ти кажеш правду. Але сутність від цього не змінюється. Ти можеш знати, хто вбивця. - Олексій відійшов, опустився на стілець і додав: - Якщо твої слова про колишнього чогось варті, то ми можемо допомогти один одному.
– Ага, – невесело посміхнулася я. – Один вже допомогав.
-Ти маєш на увазі Грома? До речі, яким боком він в цій історії?
-Я думала, що випадково. А виявилось, що вони з сестрою Олега були одружені. І він крутився біля мене, бо його також цікавило те, що забрав в сейфі Сергій. Він вважав, що колишній міг залишити мені якусь підказку, де знайти схованку. І думав, що вбивця Сергія також так думає…
- От навіщо він пішов тобі в охоронці. Ідіот... Анька також загинула, але ти жива. І це дещо означає.
– Сьогодні жива, а завтра ні, – невесело пожартувала я.
- Тебе могли вбити разом з колишнім ще там, в будинку. Але залишили живою. Не думаєш, що Гром в цьому замішаний?
- Я про нього взагалі думати не хочу. Але, якщо все так, то навіщо йому вбивати Аню? Він коли дізнався, що Ліза це і є Аня, дуже здивувався. Не схоже було, що він брехав. Дуже розізлився, коли ми знайшли її труп.
- І де він зараз подівся?
- Відправився в піше еротичне.-на цих словах Олексій голосно засміявся.-Нічого смішного я не бачу.
-А ти зовсім не такий ангелок, котрим хочеш виглядати. Крихітко, я ж можу і закохатися.
- Ще один хворий на мою голову,-закотила я очі. І тяжко зітхнула.-Чого вам всім від мене потрібно? Я не знаю, що Сергій взяв з сейфу і куди подів. І знати не хочу. Я просто хочу забути цю історію і жити далі.
-Ну, боюсь з цим виникнуть проблеми.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фортуна на всю котушку, Ірен Карк», після закриття браузера.