Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

Чоуджі простягає Наруто тарілку з якимось делікатесом, і я переконана, що Узумакі жбурне її хлопцю в обличчя, але натомість наш шибайголова знову начіплює маску безтурботності та відправляє в рот запропоновану закуску, після чого підморгує Лі та поспішає наздогнати нас із Саске.

— І знову ти тягнеш її за собою! — невдоволено каже хлопець, коли наздоганяє нас, але за мить змінює роздратування на усмішку, — хоча воно й на краще, погляд Хінати безперечно цього вартий! А яким ти був безстрашним, захищаючи старосту перед нею! Сакуро, шкода, що ти не чула, як цей принц боронив тебе!

— Стули пельку, ідіоте! — шипить Саске, наближаючись до Наруто з натягнутою усмішкою, аби суперники, які зараз дивляться на нас, не сприйняли цю розмову за сварку. — Всі дивляться на нас, не доводь ситуацію до абсурду. Я єдиний, хто пам’ятає про наставлення Какаші? Чому ти так поводишся? Зранку ти сам не свій, Наруто! Поясни, що відбувається у твоїй дурній голові?

— Не твоя справа! — відповідає той в обличчя другові, демонстративно вихоплюючи моє зап'ястя з руки Саске, і, якби не Джирая-сама, який граціозно виходить на сцену, привертаючи до себе загальну увагу, всі б зрозуміли, що ми гриземося.

— Тобі пощастило! — ледве чутно шипить Саске, починаючи аплодувати.

— Та невже? — Узумакі ще міцніше стискає мою руку, і коли я намагаюся звільнитися, аби поплескати в долоні, як і усі інші, він не дозволяє мені зробити це. Все всередині мене закипає від злості: зараз не час й не місце для подібних витівок! Проте все, що мені залишається – піддатися незрозумілому капризу, наступаючи собі на горло, аби тільки не зірватися. — А ти не дозволяй йому постійно хапати себе! Чи тобі подобається бути його лялькою?

— Що ти верзеш, Наруто? — шиплю я, наближаючись до його вуха, адже кілька людей починають озиратися на нас. — Ти поводишся вкрай недоречно! Згадай, що нам говорив сенсей! Не підводь команду в такий відповідальний момент! Ми обов’язково поговоримо про все разом й з’ясуємо, що не так, але, прошу, не зараз! Благаю тебе, Наруто, припини поводитися, наче тобі геть зірвало дах!

Він опускає погляд та прибирає руку, а Джирая в цей час вже закінчує вступну промову й кличе на сцену першу команду. Здається, що ця трійка добре ладнає між собою, та насправді вони навіть не знали про існування одне одного до цього випробування, адже навчаються в паралельних класах. Ніколи не бачила їх разом, а таке враження, що вони товаришують змалечку!

— Добре, я заспокоюся, але за однієї умови, — шепоче він мені на вухо так, що по шиї пробігають мурашки, — ти танцюєш зі мною цей перший танець!

— Здався вам цей танець! — крізь натягнуту усмішку белькочу я, — мені байдуже, з ким танцювати, бо я навіть не хочу цього робити!

— Це означає «так» чи «ні»? — здіймає брову Узумакі, наполягаючи на своєму, немов мале хлопчисько.

Як тільки я відкриваю рота, щоб відповісти йому, зал вибухає оплесками, і перша команда береться за руки та вклоняється, закінчуючи виступ. На сцену запрошено другу команду, а Джирая, який стоїть у кутку, раптово починає уважно спостерігати за нами. Напевно, він помітив, що ми балакаємо й не слухаємо суперників. Це просто якийсь жах!

— Ти згодна чи ні? — повторює Наруто, ігноруючи те, що я готова зомліти від напруги.

— Джирая дивиться на нас, ідіоте! — шипить Саске, просуваючи голову між нашими обличчями, — ви виглядаєте так, ніби сваритеся. Це не можна якось відкласти?!

— …і ми хотіли б побажати нашим суперникам не втрачати самих себе у цій боротьбі! — Ми затихаємо, слухаючи промову дівчини з другої команди.

— Якщо ти зараз не відійдеш від нас, я тебе вдарю, — спокійно шепоче Наруто, знов беручи мене за руку, яка пульсує від того, наскільки сильно він схопив мене.

Він такий злий, що я навіть не сумніваюся: Наруто втілить свою загрозу в життя, якщо не зупинити цього шибеника! Моє серце б'ється з такою шаленою швидкістю, що я ладна чути його стукіт у себе в вухах. Якщо вони поб’ються, можна навіть не входити на сцену. Мені потрібно щось зробити й негайно!

— Прошу, — шепочу я, — припиніть сваритися. Наруто, — я обережно звільняю свою руку, — зараз все може скінчитися, навіть не розпочавшись! Я не хочу, аби наша команда програла ще до початку боротьби, розумієш? Цей іспит дуже важливий для мене, адже це шанс змінити щось у моєму житті, тож благаю… припиніть, ви обидва!

Наруто струшує головою, впорядковуючи думки, а потім робить глибокий подих, розправляючи плечі. Я бачу, що щось дуже бентежить його та крає його серце, та невже він не усвідомлює наслідків?!

— Я спробую, — відповідає Узумакі, — якщо для тебе це важливо.

Що коїться в його голові? Він зараз нагадує грозову хмару, яка ось-ось вибухне тисячами блискавок. Він на межі, через що я не довіряю його словам, цей хлопець зірветься за першої ліпшої нагоди! Що мені робити? Як поводитися в такий ситуації? Невже, все що я можу – це спостерігати та чекати найгіршого? Чому геть нічого не приходить на думку? Треба було погодитися на цей клятий танець!

— Я думав про кілька варіантів промови, але гадки не маю, з чого почати, — Саске ігнорує поведінку друга, намагаючись привернути увагу команди до більш важливої теми. Ми дійсно не думали, що казатимемо на сцені. — Першою говоритиме Сакура. Вона зможе задати правильний настрій нашому виступу.

— Я?! — вигукую я від несподіванки, і, на моє щастя, у цей момент зал аплодує четвертій команді, яка виходить на сцену. — Я не впевнена, що зможу…

— Ти найкмітливіша з нас трьох, — усміхається мені Учіха так ласкаво, через що я знову округлюю очі від подиву. — І не варто так дивитись на мене. Хіба я не правий?

— Ти як завжди правий, — невдоволено шепоче Наруто, обіймаючи рукою мене за шию, чим відсторонює від Саске. — Вона впорається, адже Сакура найкраща!

Його слова лунають дуже серйозно, а погляд блакитних очей здається мені надто проникливим. Мені стає ніяково від того, наскільки близько знаходиться його обличчя, а те, з якою впевненістю він говорить, затьмарює розум. Чому він так дивиться на мене? Що взагалі відбувається?