Читати книгу - "Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння"

– Нічого поганого, якщо це не твої бажання виставляються перед сторонніми людьми.

Дін підвівся й уважно вдивився в моє обличчя, ніби намагався щось там прочитати. Потім тихо запитав:

– Я все ще чужий для тебе?

Що я знову творю? Щойно ми помиримося, як знову щось трапляється. Я просто забуваю, що всілякі дива, які мене іноді лякають, для них звичайна буденність. Сподіваюсь, з часом я звикну до всього, що зараз мене насторожує і дивує.

Дін мовчки чекав на мою відповідь.

Я рішуче обійняла його за талію, притулившись щокою до його теплих грудей.

– Як ти міг так подумати? Звісно, ти не чужий мені. Просто мої думки завжди були лише моїми. А тут з'явилася твоя мама, а потім і ти почав їх чути...

– Коли мова йде про тебе, я ні в чому не можу бути певен, – його широка долоня ніжно провела по моєму волоссю. Інша рука Діна легенько погладжувала мене по спині, уздовж хребта. – Наталочко, ніхто не читає твої думки. Вони залишаться твоїми завжди. Я впевнений, що з часом і ти почнеш відчувати мої бажання.

– Що мені їх відчувати? У тебе на лобі великими літерами написано, коли ти збираєшся мене затягти в ліжко, – пробурчала я, заспокоюючись, але помітила, що в його очах знову з'явилися жовті іскорки: – Як зараз, наприклад.

– І що ми з цим робитимемо?

– Переодягатимемося до обіду.

– Ти впевнена? – запитав Дін з ноткою розчарування, відпускаючи мене.

– Так, абсолютно впевнена, – відповіла я, лагідно торкнувшись його м'язистих грудей і ніжно їх погладивши.

– Кохана? – прошепотів здивований король.

– Не заважай, – сказала я, ковзнувши руками вверх і зсуваючи піджак з його широких плечей.

Піджак тихо впав на підлогу, а я повільно почала розстібати ґудзики шовкової сорочки. Як тільки останній ґудзик прослизнув крізь петельку, мої руки знову ковзнули по його грудях, тепер уже оголених.

Коли сорочка теж опинилася на підлозі, я відступила і подивилася на Діна. Його очі були заплющені, а пальці нервово стискалися і розтискалися. З задоволенням споглядаючи на результат своєї роботи, я якомога життєрадісніше повідомила:

– Ну от! Тепер можна й вдягатися!

Проте виявилося, що у мого чоловіка були зовсім інші плани. За мить я вже опинилася в ліжку, притиснута до матраца одним збудженим королем, і в мене одразу залишилося ще на одну сукню менше.

– Дін! – пискнула я, намагаючись вирватися з його міцних обіймів. – Припини псувати мій одяг! Інакше мені скоро доведеться ходити голою!

– Я б і не заперечував, – пробурмотів він, ніжно цілуючи мою шию, цілеспрямовано рухаючись губами до мітки. Незабаром мені стало не до одягу і не до обіду.

Коли Дін зняв останній одяг, я навіть не помітила. Його сильні руки ні на мить не відпускали мене, а чуттєві губи, приділивши увагу мітці, нарешті подарували мені найсолодший поцілунок. Почався він дуже скромно. Спочатку це були легкі, обережні доторки напіввідкритими губами до моїх. Ледь помітні, ніжні й дбайливі. Згодом поцілунки стали більш наполегливими і владними.

Дихання Діна стало частішим і хрипким. Серце у нього билося так шалено, здавалося, ось-ось вирветься з грудей. І моє тіло відгукнулося. 

Тільки тоді гарячі губи торкнулися мого вуха, і я почула тихий голос: «Я хочу бути всередині тебе, кохана. Хочу бути у твоєму тілі, душі та думках. Це мені життєво необхідно».

Його слова й міцні обійми збуджували. Не відпускаючи мене, він із незрозумілим розпачем доводив мене до стану, коли єдине, на що я була здатна, це прийняти все, що він хотів і міг дати. Його зусилля виправдалися, коли під час злиття тіл я відчула неймовірну близькість і повне єднання наших душ. Мені дуже хотілося, щоб це почуття тривало вічно і ніколи не закінчувалося.

Проте невдовзі я кардинально переглянула свої бажання. Це сталося коли Дін зовсім знесилений, глухо застогнав, звалився на мене і завмер. Марно було навіть намагатися його зіштовхнути, але я все ж таки спробувала. Ага, так і посунеш!

– Дін, – упираючись щосили руками в плечі чоловіка, ледве дихаючи, видавила я, – злізь з мене!

Єдине, що я почула у відповідь, був напівстогін-напівшепіт: «Вибач».

– Ти що, хочеш мене позбутися? – прошипіла я. – Ти ж мене зараз розчавиш!

На це він одразу відреагував. Засміявшись, чоловік перекотився на спину і притягнув мене до себе. Потім, ледве розплющивши очі, глянув на мене сонним поглядом.

– Маленька, як ти? – його палець ніжно торкнувся моєї щоки. – Все в порядку?

– Якщо не враховувати того, що ти мало мене не придушив...

– Пробач, – знову перепросив Дін, – з тобою завжди, як вперше. Я намагаюся стримуватися, але не виходить. Не можу відсторонитися від тебе, поки сили повністю не залишають мене.

Я лише дивилася на нього і посміхалася. Не думала, що такий грізний на вигляд король – романтик у душі.

– Нато, – серйозно сказав Дін, заглядаючи мені в очі, – у мене до тебе два прохання.

– Кажи, поки я в доброму настрої, – великодушно дозволила я, навіть кивнувши головою.

– Якщо щось незрозуміло або тебе щось лякає, просто скажи, і ми це обговоримо. Я не хочу жити в очікуванні, що ти знову втечеш з мого ліжка чи палацу.

– Добре, я постараюся, – відповіла я серйозно. – А яке друге прохання?

– Поцілуй мене…

Я здивовано відхилилася:

– Який ще поцілунок? Мені здається, тобі й так вже вистачає. Ти взагалі встати зможеш?

– Дружино, невже ти ще не зрозуміла, що мені ніколи не буде тебе достатньо? Навіть через багато років, коли я ледве зможу сповзати з ліжка, ти й тоді будеш для мене найкрасивішою жінкою. І не важливо, як ти виглядатимеш у старості. Я любитиму і бажатиму тебе завжди, навіть якщо буду здатен лише відкривати й заплющувати очі. Ти – моя справжня пара. Ти важливіша за весь світ.

Як можна не відреагувати на такі слова? Я відповіла без слів. Просто потягнулася до нього і почала цілувати. Спочатку груди, потім шию. Дін запустив пальці в моє волосся і ніжно його перебирав.