Читати книгу - "За лаштунками оплесків, Світлана Прокопенко"

Одного вечора, після особливо тріумфального виступу Оленки, вони повернулися додому. Місячне світло м’яко освітлювало їхню вітальню. Оленка сіла за рояль і заграла тиху, ніжну мелодію – ту саму, яку колись Данило грав для Софії у їхні перші вечори разом.

Софія заплющила очі, і їй здалося, що вона знову чує його ніжний голос, відчуває його теплий дотик. У її серці звучала безмежна вдячність за все, що було, і світла надія на майбутнє.

Їхня історія, розпочата під звуки оперної арії, стала симфонією життя у трьох частинах, де кожна нота відлунювала любов’ю, втратою, надією та незгасною вірою у силу мистецтва та людських почуттів. І ця симфонія продовжувала звучати, наповнюючи світ своєю гармонією, доки билися їхні серця. Останні акорди маестро стали початком нової партитури для солістки, де відлуння минулого стало натхненням для майбутнього, а мелодія життя тривала, нескінченна та прекрасна.