Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"

– Подруга, кажеш, — крізь сміх мовив Микита.

– Він просто хвилюється за неї, — невпевнено відповів Максим.

– Точно подруга? — трохи заспокоївшись, перепитав Микита.

– Та точно, — зітхнув Артем. — Хоча дуже надіюсь, що скоро вона стане більше ніж просто подруга, — хлопець подивився на Катю, що стояла за ним.

– Артем, прошу, не треба, — попросила вона.

– Чому? Я ж подобаюсь тобі, — насупивши брови, збентежено спитав він.

– Так, але… — невпевнено почала дівчина.

– Одній важко виховувати дитину, — почав Артем.

– Я розумію, але нам буде важко жити разом. Коли дитина підросте, вона буде запитувати: «чому ви з татом не спите в одній кімнаті?»,  «чому не поводитесь так як інші батьки, які люблять один одного?» — відповіла дівчина, виставивши долоню вперед, таким чином зупиняючи Артема, який хотів вже щось заперечити. – Так, ти мені подобаєшся, але я не відчуваю до тебе більше нічого. Тих почуттів що були раніше, я не відчуваю до тебе.

– Будь ласка, Катрусю. Не відштовхуй мене, — з благанням він дивився на неї.

– Я не хочу псувати нашу з тобою дружбу, — зітхнувши, відповіла Катя.

– Дозволь хоча б просто бути поряд, — не вгавав Артем.

Давайте вийдемо, - тихо запропонував Денис, але дівчина почула це й зупинила його.

Не треба, я краще піду. Це була погана ідея дзвонити тобі, - тремтячим голосом мовила Катя, винувато глянувши на Артема.

Ні, чекай, давай дійсно нормально поговоримо. І я вдячний тобі, за те, що ти подзвонила мені.

Гаразд, тоді давай вийдемо, - неохоче погодилась Катя й попрямувала на вихід зі студії для практик. Хлопці стурбовано провели поглядом пару, намагаючись хаотично придумати як вийти з даної ситуації: щоб фанати не дізнались про дівчину  про те, що вона є подругою Артема, яка на додачу вагітна від іншого.

—Я гадав, ми все обговорили ще тоді, в твоїй квартирі. Що змінилось за такий короткий час? – одразу перейшов до суті Артем, заглядаючи в блакитні очі, які дівчина так старанно приховувала, не маючи бажання дивитись йому у вічі.

—Так, обговорили, але… не знаю, це безглуздо, - дівчина нервувала. Її пальці тремтіли й вона не знала куди їх подіти аби хоч якось заспокоїтись. Артем взяв її руки в свої великі долоні. Поглянувши на тендітні пальці в своїх руках він смикнув бровою, зауваживши які вони маленькі в його руках, та й сама вона здавалась тендітною поряд з ним, вона була на голову нижча від нього. Злегка стиснувши її руки аби вгамувати тремтіння в руках, він наказав їй:

—Дихай. Глибоко дихай, це повинно тебе заспокоїти, - нахилився нижче до неї Артем, що й зробила Катя. Та це не допомогло. Тому хлопець просто міцно обійняв її, в дівчини починалась істерика й вона знову почала плакати.

—Знаю, ти не хочеш псувати нашу дружбу, але давай хоч спробуємо. Можливо в нас дійсно все вийде? Я дійсно хочу допомогти тобі, - ніжно погладжуючи її по голові, тихо говорив він. Почулись тихі схлипи, вони так стояли деякий час допоки Катя трішки не заспокоїлась, водночас обдумуючи слова друга.

– Добре, я згодна, — піддалася на вмовляння хлопця Катя. Артем з полегшенням зітхнув все ще не відпускаючи її зі своїх обійм, навпаки притискаючи її до себе, зануривши свій ніс в її світле, м’яке волосся, із задоволенням вдихаючи квітковий аромат. Щаслива посмішка торкнулася його губ.

– Дякую, сонечко. Впевнений, що через якийсь час ти зможеш  відповісти мені взаємністю. Я буду поруч. Я готовий чекати стільки, скільки буде потрібно, — відсторонившись він поглянув в її заплакані очі щасливо посміхаючись, а після поцілував у щічку. Дівчина злегка зніяковіла від такої поведінки друга.

– Може, не варто? — з благанням в очах вона подивилася на хлопця. — Знадобитися багато часу для цього.

– Нічого страшного. Я зроблю все, щоб ти була щаслива, — м’яко посміхаючись і ніжно погладжуючи великим пальцем її рум’яні щічки. Вона дивилася прямо в очі Артема, і на мить їй здалося, ніби вона тоне в цих карих очах. Вони, мов магніт, притягували до себе. Не можна було відірвати погляд від них. На мить у неї виникло бажання завжди дивитися в ці карі очі. Артем неначе заворожений дивився на неї, та чоловічий голос вивів його з полону дівочих очей.

—Ви все? Нам потрібно з нею поговорити. – Микита виглянув із-за дверей.

—Зараз йдемо, - відповів Артем неохоче випускаючи з обійм Катю, беручи її за руку.

– Я чую її запах, — радісно сказала Дженні. Вона стояла посеред коридору.

—Тебе як звати? – щойно Катя увійшла в студію для практик, запитав Павло.

– Катя Самсонова.

– Гарне ім’я, а хто батько? — поцікавився Андрій.

– Це немає значення. Я не бажаю відповідати на це питання, — занадто різко відповіла дівчина.

—Згоден, це не наша справа, але все-таки ми повинні знати хто батько дитини. Щоб в разі чого він не створив нам проблеми. Ти ж не хочеш, щоб журналісти ночували в тебе по під вікнами аби дізнатись якусь пікантну інформацію про Артема чи батька дитини. Це може вплинути не тільки на Артема, а й на акції компанії, тоді директор буде змушений втрутитись і наслідки можуть бути непередбачувані, - пояснив Максим.