Читати книгу - "Фундація"

— Ваше благоговіння, — сказав Ферл, — ви не несете відповідальності за гріхи чужинців, які працюють без вашої згоди та відома. Але прийняти це дивне псевдозолото, що зроблене в гріховний спосіб у вашій присутності і з вашої згоди, означає образити живі душі наших святих предків.

— Але золото — це золото, — нерішуче сказав Великий Магістр, — і це лише плата за язичника, який засуджений за злочин. Ферле, ви занадто критично до цього ставитеся. — Але руку свою він забрав.

Понієтс сказав:

— Ви — сама мудрість, ваше благоговіння. Подумайте самі — відмовившись від язичника, ви нічого не втрачаєте стосовно ваших предків, зате, обмінявши його на золото, ви можете прикрасити усипальниці, де лежать їхні святі душі. І, звичайно ж, якщо це золото — зло саме по собі, коли таке можливо, то це зло обов’язково зникне в разі використання металу з такою доброчесною метою.

— Клянуся кістками мого прадіда! — вигукнув Великий Магістр з дивовижною пристрастю. Його губи розійшлися від пронизливого сміху. — Ферле, що ти скажеш про цього молодого чоловіка? Його твердження переконливе. Настільки ж, наскільки переконливі слова моїх предків.

Ферл похмуро відповів:

— Схоже, що так. Припустімо, що ця переконливість не є задумом Злого Духа.

— Зробімо навіть краще, — раптом сказав Понієтс. — Візьміть це золото як заставу. Розмістіть його на вівтарі ваших предків як жертву й тримайте мене протягом тридцяти днів. Якщо наприкінці цього періоду не буде ніяких доказів невдоволення — якщо не станеться ніяких лих, — то це, напевно, буде доказом того, що жертву прийнято. Що ще можна запропонувати?

І коли Великий Магістр піднявся на ноги, щоб побачити незгоду на обличчях своїх радників, жоден із них не проявив її. Навіть Ферл пожував кінчик свого рваного вуса й коротко кивнув.

Понієтс посміхнувся й подумав про те, яку користь йому принесла релігійна освіта.

5

Минув ще тиждень, перш ніж вдалося домовитися про зустріч із Ферлом. Понієтс відчував напругу, але вже звик до відчуття фізичної безпорадності. Він залишив межі міста в супроводі охоронців. Тепер під охороною він мешкав на заміській віллі Ферла. У нього не було іншого вибору, окрім як, не роздумуючи, погодитися на це.

За межами ради старійшин Ферл здавався вищим і молодшим. А у своєму неофіційному вбранні взагалі не був схожий на старійшину.

Він різко сказав:

— Ви — дивна людина. — Повіки його близько посаджених очей, здавалося, тремтіли. — Увесь минулий тиждень і особливо останні дві години ви тільки й торочите про те, що мені потрібне золото. Це марна праця, легше спитати, кому воно не потрібне. Чому б нам не просунутися далі?

— Це не просто золото, — обережно сказав Понієтс. — Не просто монетка чи дві. Це радше те, що стоїть за ним.

— І що ж може стояти за золотом? — підштовхнув його Ферл, криво усміхнувшись. — Звичайно ж, це не прелюдія до іншої незграбної демонстрації.

— Незграбної? — трохи нахмурився Понієтс.

— О, безумовно. — Ферл склав руки і м’яко підсунув їх до підборіддя. — Я не засуджую вас. Упевнений, що ця незграбність була навмисною. Я, можливо, попередив би про це його благоговіння, якби був упевнений у мотиві. Якби я був на вашому місці, то виготовив би це золото в себе на кораблі й потім запропонував лише його. Тоді можна було б обійтися без тої вистави та без ворожості, яку ви викликали.

— Правильно, — погодився Понієтс, — але оскільки я на своєму місці, я прийняв цю ворожість заради того, щоб привернути вашу увагу.

— І все? Так просто? — Ферл навіть не намагався приховати свої зневажливі веселощі. — А я думаю, що ви запропонували цей період очищення в тридцять днів для того, щоб виграти час і перетворити атракціон на щось суттєвіше. А що, як золото виявиться нечистим?

Понієтс теж дозволив собі чорний гумор:

— Це при тому, що оцінка його нечистоти залежить від тих, хто найбільше зацікавлений виявити, що воно чисте?

Ферл підняв очі й уважно глянув на торгівця. Схоже, він був і здивований, і задоволений.

— Розумно мислите. А тепер скажіть мені, чому ви хотіли б привернути мою увагу.

— Скажу. За той короткий час, що я тут, я помітив корисні факти, що стосуються вас і цікаві мені. Наприклад, ви молоді — надто молоді для члена ради старійшин — і навіть походите з відносно молодої родини.

— Ви засуджуєте мою родину?

— Зовсім ні. Ви маєте великих і святих предків; усі визнають це. Але є ті, хто каже, що ви не є членом одного з П’яти Племен.

Ферл відкинувся назад.

— При всій повазі до тих, хто має до цього стосунок, — він не приховував своєї злості, — П’ять Племен мають виснажене сім’я та слабку кров. Від цих Племен не лишилося серед живих і п’ятдесяти членів.

— І все ж є ті, хто каже, що народ буде не готовий бачити Великим Магістром будь-кого, хто не належить до Племен. І тому молодий і нещодавно підвищений фаворит Великого Магістра обов’язково матиме сильних ворогів серед великих людей цієї держави. Так кажуть. Його благоговіння старіє, і його протекція скінчиться, щойно він помре, коли цей ваш ворог безсумнівно стане одним із тих, хто тлумачитиме слова його Духа.

Ферл насупився.

— Як для іноземця, ви забагато чуєте. Такі вуха створені для того, щоб їх відрізали.

— Із цим можна не квапитися.

— Дозвольте мені вгадати. — Ферл неспокійно завовтузився в кріслі. — Ви збираєтеся запропонувати мені багатство та владу за допомогою цих грішних маленьких машин, що їх ви возите у своєму кораблі. Ну?

— Нехай так. Що змусило б вас заперечувати? Ваші стандарти добра і зла?

Ферл похитав головою.

— Анітрохи. Послухайте, мій іноземцю, ваша думка про нас заснована на язичницькому агностицизмі, але я не є абсолютним рабом нашої міфології, хоча й можу здаватися таким. Я — освічена людина, сер, і сподіваюся, що вільний від забобонів. Усі наші релігійні звичаї, які мають радше ритуальний, ніж етичний сенс, — це для мас.

— І які тоді у вас будуть заперечення? — м’яко натиснув на нього Понієтс.

— Тільки це. Маси. Я був би радий мати з вами справу, але ваші маленькі машини повинні бути корисними. Як може прийти до мене багатство, коли я повинен буду користуватися — що це ви продаєте? — ну, бритвою, наприклад, лише в атмосфері суворої секретності, охопленій страхом? Навіть якщо моє підборіддя